Про це мені нагадав днями колишній Осійський сільський голова Василь Турянин. І справді: 2016 року в рідному селі відомого українського письменника побував скульптор Михайло Белень, свого часу великий приятель Івана Юрійовича, і пообіцяв звести йому пам’ятник.
Це питання було обговорене із тодішнім головою районної ради, який дав “добро” на зведення пам’ятника на території Осійської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Іван Петровцій, звісно, заслуговує на це. Народився він у селі Осій на Іршавщині далекого 1945 року. Читацькому загалу він відомий тим, що видав десятки поетичних і прозових книг. Серед них – “Знак весни”, “Карпатське літо”, “Жовтень – осені свічадо”, “Софійка і весна”. Як співавтор, разом із дружиною Валентиною Петровцій, написав кримінально-детективну повість – “Мануміссіо, або Хроніка урмезійовських убивств” та зробив переклади багатьох творів світової літератури. Перевидав книжку відомого українського письменника Федора Потушняка “Ворожки осійських босоркань”.
Помер Іван Юрійович 1 січня 2016 року.
Свого часу, будучи в Ужгороді, часто заходив у його приватний магазин з оригінальною назвою “Бовт файні книги”, який знаходився на площі Шандора Петефі. Іван Юрійович пропонував відвідувачам популярні книжки українських і зарубіжних письменників. Серед відвідувачів можна було зустріти вчителів, доцентів, професорів ужгородських вишів, а також усіх прихильників красного письменства. Неодноразово бачив я там і його друга Михайла Беленя. Часто разом вони їхали і за кордон.
Жителі Осою та прихильники його творчості сподівалися скоро побачити пам’ятник. Та не так сталося як гадалося. Пам’ятника нема дотепер.
Проект пам′ятника скульптора М.Беленя “Троє з Осою” – Феодосію Злоцькому, Федору Потушняку та Івану Петровцію:
Днями ми із Василем Турянином побували у рідної сестри Івана Петровція. Вона вгостила нас кавою. Коли мова пішла про пам’ятник, вона лише безпорадно розвела руками. Неодноразово намагалася додзвонитися до М.Беленя, та все намарно.
Василь Турянин з рідною сестрою І.Петровція Іриною
І так спливає рік за роком… Як у річці Синявці вода, яку так гарно оспівав поет…
Обіцянка-цяцянка…Допоки так житимемо?
Василь ШКІРЯ, для Дзеркала Закарпаття
