На ці виплати йде значна частина держбюджету, а які досягнення цієї касти обраних – незрозуміло.
“Невже це правда? Та вони взагалі совість втратили! Мародери!” — так пересічні українці реагують на повідомлення про мільйонні премії чиновників та керівників держпідприємств. І таких повідомлень, на жаль, не бракує.
Додаткову винагороду сміливо виписують собі як очільники компаній-монополістів, так і державні службовці різного рівня. Ось декілька прикладів.
Виконувач обов’язків голови правління Одеського припортового заводу Віталій Деркаченко і члени правління Максим Зубарев та Олександр Сумцов у березні 2022 року нарахували собі доплат і премій на 7 мільйонів гривень. У 2023- му членів правління акціонерного товариства “Житомиргаз” премійовано на загальну суму 7,9 мільйона гривень.
У пeрiод aктивнoї фaзи вiйни керівництво Збаразької мicькoї рaди (Тернопільщина), зокрема cтaрocти, нaчaльники упрaвлiнь тa вiддiлiв, зa 11 мicяцiв 2022 року отримали мaйжe 1 мiльйон 900 тисяч гривень премій та допомог, a зa 8 мiсяцiв 2023 року — 1 мiльйон 732 тисячi.
Із січня 2022 року по липень 2023-го міському голові Южного, що на Одещині, нараховано близько 1 мільйона 127 тисяч гривень зарплати. У цей період Володимир Новацький, крім окладу 15 тисяч гривень, щомісяця отримував надбавки, а премія інколи сягала 130%.
Тоді як чиновництво розкидається бюджетними грішми, влада готова збирати більше податків з людей. Так, голова комітету Верховної Ради з питань бюджету Роксолана Підласа запропонувала підвищити військовий збір з 1,5% до 3% для тих, хто заробляє понад 20 тисяч гривень. Крім того, нардепка висловилася за запровадження податку на розкіш, під який можуть підпадати, наприклад, нові iPhone.
— Чи виправдані такі ініціативи заради того, щоб поповнити державну скарбницю у час війни?
— Я вважаю, що передусім варто було б зекономити на невиправданих витратах, — каже політичний аналітик Олександр Кочетков. — А такими витратами є захмарні премії керівників та членів правління великих підприємств, представників наглядових рад, чиновників різного рівня і так далі.
Для прикладу, я з’ясував, що Андрієві Немировському — директорові ТОВ “Укренерго цифрові рішення” (це дочірня компанія НЕК “Укренерго”) — виписали річну премію у розмірі 4,28 мільйона гривень. Це здебільшого гроші платників податків. Зауважу, що “Укренерго цифрові рішення” дбає не про ремонт і підтримку зруйнованої війною енергетичної інфраструктури, а про цифровізацію. І ще: Немировський є чинним членом правління “Укренерго”, де також отримує зарплату та, ймовірно, премії.
За що ж його преміювали як директора “Укренерго цифрові рішення”? За ефективну діяльність. Наведу лише один приклад такої діяльності. У жовтні 2023 року “Укренерго” хотіло витратити майже 98,5 мільйона гривень (зрештою витратило понад 80 мільйонів гривень) на закупівлю програмного забезпечення Microsoft, яке сама Microsoft… зробила безплатним для українських компаній. У цих торгах був єдиний учасник, а стартову ціну встановили на рівні 98 мільйонів гривень. Як бачимо, не економили.
І ще один нюанс. 4,2 мільйона гривень премії — це 90% річного посадового окладу Андрія Немировського. Виходить, на місяць він отримує більш як 350 тисяч гривень. Невже під час війни ми можемо дозволити собі такі виплати?!
— Звідки ростуть ноги нинішньої практики високого преміювання чиновників та керівників держпідприємств?
● О. Кочетков:
— Свого часу чиновники мали невеликі зарплати. Вони могли й не цікавитися, скільки їм нараховано. Зарплату отримувала секретарка на свої потреби та на приймальню — якийсь чай, печиво. А чиновник жив за рахунок тіньових грошей, які забезпечила йому посада, тобто на абсолютно іншу суму — у 10 — 100 разів більшу, ніж офіційна зарплата.
Згодом під тиском наших західних партнерів та антикорупційних активістів в Україні створили Національне антикорупційне бюро, Спеціальну антикорупційну прокуратуру, НАЗК (Нацагентство з питань запобігання корупції), Вищий антикорупційний суд, Державне бюро розслідувань. Перед чиновниками поставили вимогу декларувати доходи та витрати. Відтоді вони стали призначати собі шалені зарплати й премії. Надто це стосується державних компаній-монополістів, як-от “Укрзалізниця”, “Укренерго”, та їхніх дочірніх структур.
На жаль, за два роки повномасштабного вторгнення нічого не змінилося — чиновники та керівники компаній-монополістів призначають собі захмарні зарплати й премії. Для них війни немає. Усі вони офіційні мільйонери. У них життя вдалося. І за нагоди вони можуть чкурнути звідси світ за очі, бо вже фінансово забезпечені.
— Безумовно, треба навести лад з виплатами високопосадовцям та дармоїдам з наглядових рад різних держпідприємств-монополій, які встановлюють собі мільйонні зарплати і такі самі величезні премії, — додає експерт із питань соціальної політики Андрій Павловський. — Значна частина держбюджету йде на ці виплати, а які досягнення згаданих людей — незрозуміло.
Для прикладу, не розумію, за що колишній нардеп та журналіст Сергій Лещенко, який роками сидить у наглядовій раді “Укрзалізниці”, заробляє там по 300 тисяч чи, як кажуть, навіть по 500 тисяч гривень на місяць… Я переконаний: під час війни треба ввести обмеження на високі доходи!
— А як ви ставитеся до ініціативи про збільшення військового збору для тих, хто заробляє понад 20 тисяч гривень?
— Підвищення військового збору може дати незначний бюджетний ефект, а от суспільний негатив буде значний, — переконаний голова Комітету економістів України Андрій Новак. — Я вважаю, що збільшення будь-якого оподаткування у нинішніх і без того надзвичайно важких соціально-економічних умовах лише стимулюватиме тінізацію економічних процесів, зокрема трудових відносин між роботодавцем і найманим працівником.
Якщо роботодавець буде поставлений перед фактом, що зарплата його працівників підпадає під додаткове оподаткування (а це навантаження на роботодавця), то є велика ймовірність, що ми повернемося до масової практики зарплати “у конвертах”. А через бухгалтерію проводитимуть тільки законодавчо встановлену мінімальну зарплату, яка на сьогодні становить 7100 гривень.
● А. Павловський:
— Якщо ми йдемо справді європейським шляхом, то маємо брати до уваги досвід більшості провідних країн ЄС, де запроваджено прогресивну шкалу оподаткування. Це означає, що, починаючи з певного рівня доходів, збільшується відсоток податку. У скандинавських країнах, якот Норвегія, Швеція, податок на доходи надбагатих людей становить приблизно 50%.
У нас найбагатші люди, ті, кого ми називаємо олігархами, не живуть на заробітну плату. Вони як власники заводів, пароплавів і так далі взагалі її не отримують. З чого ж складаються їхні доходи? З дивідендів, корпоративних прав, роялті. В Україні податок на ці дивіденди знаєте який? Лише 5%. Найменший на європейському континенті. Для порівняння, у Франції та Німеччині він становить 25 — 27%.
Знаєте, є такий анекдот: “Приходить прем’єр-міністр до президента і каже: “Щоб порятувати економічну ситуацію в Україні, треба підвищити податки для бідних. Президент питає: “Чого ж для бідних? З них уже й так нічого брати”. “Зате бідних багато, — каже прем’єр, — а багатих мало”. Логіка нашого оподаткування така ж, як у цьому анекдоті: що більші твої доходи, то менше ти сплачуєш з них податку.
— Чи варто в нинішніх умовах запроваджувати податок на розкіш?
● А. Павловський:
— Думаю, що так. Купівельна спроможність більшості українців впала у два-три рази. Люди ледве зводять кінці з кінцями. А хтось собі дозволяє не помічати війни й жити так, як жив у мирні часи. Понад те, поліпшує своє матеріальне становище.
Зверніть увагу: у 2022 — 2023 роках кількість придбаних українцями брендових автомобілів зросла порівняно з довоєнними роками. Про що це свідчить? Про те, що дехто навіть під час великої війни купує престижні автівки. Я вважаю, що купівля дорогих машин має обкладатися підвищеним податком. Зазначу, що в деяких штатах Америки, якщо ви купуєте автомобіль, дорожчий за 50 тисяч доларів, то сплачуєте податок — 10% його вартості до бюджету відповідного штату.
Так само треба зробити у нас. Купуєш дороге авто, яке коштує, наприклад, більш як 40 тисяч доларів, — плати додатковий податок за його оформлення до держбюджету. Або купуєш дорогу нерухомість, ювелірну продукцію чи мистецькі товари, так само плати вищий податок. Потрібен податок на розкіш, як це є у європейських країнах.
— Як вирішити проблему неадекватного преміювання та захмарних зарплат керівників монопольних підприємств, голів та членів наглядових рад?
● А. Павловський:
— Це питання можна врегулювати постановою Кабміну. Наприклад, для державних підприємств можна затвердити певну тарифну сітку, визначивши межі оплати, починаючи від рядових працівників і закінчуючи вищим менеджментом. Зауважу, в Європі розрив між заробітною платою працівника основної професії та керівниками корпорацій становить не більш ніж 20 разів.
У нас же простий машиніст на залізниці отримує 10 — 15 тисяч гривень, а керівники — близько мільйона. Або ж листоноша в нас отримує 7 тисяч гривень, а керівник “Укрпошти” має заробітну плату 1,5 мільйона гривень. Тобто в Україні розрив між доходами працівників та керівників галузі — сотні разів.
● А. Новак:
— Практику виписування керівниками премії самим собі треба просто заборонити на законодавчому рівні. Крім того, варто запровадити певну формулу, тобто співвідношення зарплати й преміювання чиновників та керівників держпідприємств. З 1 січня 2024 року уряд затвердив нову систему оплати праці держслужбовців: 70% їхньої зарплати становитиме оклад і лише 30% — премії. Схожі обмеження варто запровадити й для керівників компаній-монополістів, голів та членів усіляких наглядових рад.
Наголошу, що неадекватні премії на держпідприємствах під час війни — це великий демотиватор для суспільства. Люди, бачачи, як наживаються ті, хто на високих посадах, не лише втрачатимуть стимул донатити на армію, а й узагалі прагнутимуть виїхати з країни або ж не повертатися, якщо вже перебувають за кордоном.
Наталія Васюнець, Експрес
