26-річна Марія Кремінь із Закарпаття зернулася до небайдужих людей по допомогу.
Молоду жінку і маму під час вагітності спіткала біда.
Своєю історією Марія поділилася на своїй сторінці у Фейсбук:
“Моя історія, про вагітність! Життя до і після.
Привіт, я Марія Кремінь мені 26 років, проживаю в Закарпатській обл. с.Суха. Пройшло вже 3.8 роки, як одного дня, в нашій сім’ї, стались дві події перша сумна, зі мною сталась велика біда, а друга щаслива, народилось наше довгоочікуване щастя.
Після невдалої вагітності у 2015, довгих п’ять років, я мріяла стати мамою, і моя мрія на початку 2019 року збулась, як побачила дві заповітні полоски //, нашому щастю не було меж.
Це – була нелегка вагітність, декілька разів лежала в лікарні на збереженні через низький прогестерон, тому мені лікарі призначили, на майже весь термін гормони Утрожестан, щоб зберегти вагітність і виносити до кінця!
По аналізах, обстеженнях все було добре, все вчасно проходила, навіть натяку від лікаря не було що щось не так. За три дні, до… я була у свого лікаря все було добре, каже: “готуємось на такому терміні пологи можуть розпочатись будь-якого дня, чи ночі”.
Як, я не береглась, я і подумати про таке не могла що на мене чекає, 12 вересня на 38 тижні вагітності зранку встала і відчула сильну пекучу біль в спині, раптову слабкість в руках, їх в мене просто відняло, не могла поворохнути, я їх взагалі не відчувала, але що було далі…
Тому мене вирішили відправити в обласну лікарню в Ужгород, і вже там після всіх обстежень, після МРТ, стало всім зрозуміло те, що в мене стався гострий ішемічний інсульт в басейні передньої спінальної артерії з тетраплагією на рівні С4,Th1.
Лікарями було вирішено робити кесерово, яке і так було ризиковано чи витримаю, я наркоз, тому що кесерово в мене вже було з інсультом, але по-при всі ризики, я лише дякую Богу і всім лікарям, за те, що їм вдалось врятували нам з донечкою життя.
До… я так мріяла її обійняти, взяти на руки, але через недугу так і не змогла, я залишилась паралізована повністю і сама залежна від сторонньої допомоги. Мене відвезли в реанімацію, де я була два тижні, потім лікарні, а далі був початок реабілітації яку я ще й досі продовжую реабілітація, для мене є життєво необхідна, щоб скорше відновитись мені її потрібно постійно проходити, за увесь цей час, у мене є хороший результат, є успіхи.
Реабілітація, на жаль є дуже дорога, за один місяць в Медичному реабілітаційному центрі “Затишний дім”, 60.000 тисяч гривень, а в моєму випадку один місяць це є дуже мало потрібно хочаб, декілька місяців підряд щоб був результат.
Зараз мені дуже важко і соромно просити у такий важкий для всіх час, у нас війна, але життя продовжується, а на свою пенсію 2.200, нічим собі не зможу допомогти, і чоловік не працює бо доглядає сам лежачу мене, тому я просто вимушена звертатись до всіх небайдужих людей, хто має бажання та можливість допоможіть будь-ласка, в мене є надія, і я щиро вірю в те, що я зможу встати на ноги, в мене є заради кого!
Я потрібна своїй сім’ї, донечці потрібна здорова МАМА, а чоловіку здорова жінка, яку не потрібно буде носити в прямому сенсі цього слова на руках…
Я стала мамою, і залишилась паралізована повністю залежна від сторонньої допомоги, ця ситуація мене не зламала, я не опустила руки, не впала духом, на шляху до одужання, я буду всіма силами карабкатись і підніматись, але я буду продовжувати боротись заново за ЖИТТЯ та МАЙБУТНЄ!
Слава Богу, в мене є найдорожче щастя, яке називає мене 《МАМА》, моя донечка Богданка, яка росте здорова, вона для мене є сама головна мотивація!
Я безмежно вдячна кожному з Вас за допомогу і підтримку, за довіру і розуміння, за турботу і тепло для мене це – безцінно!!!
Допомога на реабілітацію!
Картка Приват Банк
Кремінь Марія Іллічна
4149 4390 1267 8565″, – написала Марія.
