Щоб віддати шану померлим предкам у православних християн встановлено поминальний день, який називають Радоницею.
Зазвичай його відзначають на дев’ятий день після Великодня. Але у різних регіонах України поминальним днем або, як називають в народі Проводами, може бути й наступна за Великоднем субота, неділя або понеділок. ГПУ нагадує основні традиції, звичаї та заборони Проводів.
Традиція Радониці походить ще з часів язичництва. Пов’язана вона з культом предків. Здавна в Україні вірили, що предки радіють, коли їх поминають добрим словом, не забувають про них.
Після впровадження християнства язичницькі вірування переплелися з релігією, і поминальні дні почали відзначати після Великодня. Однак, будь-які радощі і веселощі в цей день не схвалюються християнством.
Втім, християни радіють, що Христос воскрес і життя перемогло смерть. Але на Проводи не варто робити гучних застіль та святкувань.
Померлих вшановують відвідуванням могил рідних, богослужінням на цвинтарі. Могили завчасно прибирають. Залишають біля них освячені паски та крашанки, кладуть цукерки, інші смаколики та живі квіти, запалюють лампадки та свічки.
У церкві наголошують, що не можна поминати померлих алкоголем. У день Проводів не варто важко фізично працювати, зокрема, не можна шити, прати, прибирати, саджати город. Традиційно цього дня не варто кричати, лаятися та сваритися.
В Україні існує багато народних прикмет, пов’язаних із Радоницею. Кажуть, наприклад, якщо в ніч на Радоницю заморозки, то урожай буде гарним. Або якщо вранці багряне небо – вдень буде дощ і вітер. Вірили також, що молодик на Радоницю – до гарного врожаю. А дощ – до приємних звісток.
