Оновлені алгоритми роботи екстреної медичної допомоги набули чинності з 1 січня 2021 року, відповідно до постанови Кабміну від 16 грудня №1271 “Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події”.
Відтепер усі виклики “швидкої допомоги”, що надходять на номери екстрених служб 103 та 112, поділяються на 4 категорії: критичні, екстрені, неекстрені та непрофільні.
Для критичних випадків встановлений час прибуття бригади екстреної медичної допомоги (ЕМД) до пацієнта в межах 10 хвилин з моменту надходження виклику. Для екстрених випадків час удвічі більший – 20 хвилин. На виконання неекстрених випадків відводять 1 годину. На непрофільні випадки “швидка” не виїжджатиме.
Раніше стандарти прибуття “швидкої” для жителів міст та сіл були різними. Відтепер у МОЗ відмінили розподіл громадян на сільських та міських жителів, тому що невідкладні стани протікають однаково, незалежно від місця проживання пацієнта.
Визначає стан пацієнта та обставини подій виклику диспетчер оперативної служби – відповідно до переліку причин звернень та скарг про необхідність надання екстреної медичної допомоги, визначеного МОЗ. Фактично, диспетчер не самовільно ухвалює рішення, а ставить питання за чітким алгоритмом, прописаним у програмі. Відповідно до нього й визначається пріорітет виклику.
До критичних належать звернення стосовно людей, які потребують реанімації. Тобто, чий стан безпосередньо загрожує життю та супроводжується відсутністю чи серйозними порушеннями дихання, ознаками масивної крововтрати чи кровотечі. Такі стани можуть бути зумовлені усіма видами травм, у тому числі при аваріях та стихійних лихах, ураженням електричним струмом чи блискавкою, інтоксикацією та отруєнням, у тому числі укусами тварин, комах тощо, а також раптовим погіршенням при гострих та хронічних захворюваннях.
До категорії екстрених належать звернення стосовно людей при невідкладних станах, що несуть загрозу життю та здоров’ю і можуть призвести до різкого погіршення в разі несвоєчасного надання екстреної медичної допомоги. Тобто, стани, які супроводжуються втратою свідомості, судомами, раптовим розладом дихання, раптовим болем у ділянці серця, блювотою кров’ю, гострим болем у черевній порожнині, зовнішньою кровотечею, ознаками гострого порушення мозкового кровообігу та гострих інфекційних захворювань.
Стани, зумовлені усіма видами травм – поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови, теплові удари, переохолодження, ушкодження різного походження під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо). До цієї ж категорії відносять і випадки порушення нормального перебігу вагітності – передчасні пологи тощо. Екстреними вважають також виклики до пацієнтів із гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта чи інших осіб.
До категорії екстрених належать також звернення медичних працівників щодо транспортування пацієнтів, які перебувають у стані, що потребує обов’язкового медичного супроводження та термінової госпіталізації до стаціонарних закладів охорони здоров’я.
До категорії неекстрених належать звернення стосовно людини, стан якої не є невідкладним. У таких випадках відстрочення надання медичної допомоги не призведе до погіршення стану здоров’я, проте хворий чи постраждалий потребує оцінки стану здоров’я медичним працівником.
До таких відносять стани, що супроводжуються раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежитем, болем у горлі, головним болем, запамороченням, слабкістю, підвищенням артеріального тиску, підозру на пневмонію.
Також неекстреними випадками вважають біль у попереку та суглобах – радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо, больовий синдром в онкологічних хворих.
Сюди ж відносять загострення хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо. Та прояви алкогольного, наркотичного, токсичного абстинентного синдрому.
При таких викликах диспетчер рекомендує пацієнту звернутися до лікаря первинної ланки – сімейної медицини, з яким укладена декларація. Або до найближчого відділення невідкладної допомоги (чергової лікарні). Лише у разі відсутності такої можливості диспетчер направить до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, що не виконує критичні або екстрені виклики.
До непрофільних відносять звернення стосовно людей, стан яких не потребує невідкладного надання допомоги та проведення оцінки стану здоров’я на місці. При таких викликах диспетчер рекомендує пацієнту звернутися до сімейного лікаря. У разі потреби пацієнт може отримати дистанційну медичну консультацію щодо причини звернення від чергового лікаря центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
У постанові КМУ також зазначено, що в разі настання обставин, які не залежать від служби ЕМД – як-то ускладнений дорожній рух, метеорологічні умови, сезонні особливості, епідеміологічна ситуація тощо – допускається перевищення зазначених нормативів прибуття на виклики. Так, для критичних викликів це 25% випадків, для екстрених – 15%.
