У дохристиянські часи в уявленні наших предків поняття про щастя, успіх втілювався в образі Долі, яку Бог давав при народженні кожній людині. Доля могла бути доброю і злою, милостивою або жорстокою. І все ж, природний оптимізм українців знаходив шляхи вимолювати у Бога щасливу долю за будь-яких обставин. Зокрема, за допомогою різноманітних жертв та дотримання певних обрядів, якими намагалися відвернути Недолю.
Первісно Доля вважалася богинею врожаю, материнства і жінок, пізніше стала богинею щасливого випадку.
У народі 14 листопада, за стародавнім звичаєм, відбувалася перша складка дівчат курами – «чия курка смачніша».
Дівчата готували страви з курей і ввечері відбувався почастунок. Вважалося, що курами опікуються святі Косма та Даміан. Адже ці птахи віддавна були символом щастя і плодючості, то ж саме тому стали обов’язковим атрибутом всіх весільних церемоній та обов’язковою весільною їжею. Крім цього, якраз на курах ворожили дівчата про майбутніх чоловіків. Також вважалося, що святі допомагають зимовим жіночим роботам: прядінню, плетінню тощо. А ще наші предки молилися Космі та Даміану, аби вони допомагали у навчанні. Іcнувало повір’я, що святі охороняють від зміїв. Звичайно, цього дня підмічали і погоду та казали: «Якщо вітер на Кузьму та Дем’яна, то буде дорога санна».
За церковним календарем 14 листопада вшановують безсрібників і чудотворців Косму та Даміана Асійських і матір їхню преподобну Феодотію; священномучеників Іоана, єпископа, і Якова, пресвітера, що в Персії постраждали; мучениць Кирієну та Юліанію; мученика Єрминингельда, царевича Готфського; мучеників Кесарія, Дасія і з ними п’ятьох.
Іменинники 14 листопада:
Кузьми, Дем’яни, Івани, Юлії, Якови, Сергії і Кіри.
Ім’я Кузьма (Косма) має грецьке походження і означає «прикраса». Його Святим покровителем є преподобний Косма. Цю біблійну особистість називають творцем канонів на славу Господові. Чоловіки на ім’я Кузьма своє щастя можуть віднайти лише у колі рідних та близьких.
14 листопада народилися:
1877 – Дмитро Антонович – мистецтво- і театрознавець, архіво- і музеєзнавець, політичний діяч. Один із засновників РУП (Революційної української партії), Українського вільного університету. Ініціатор створення та директор (з 1925) Музею визвольної боротьби України у Празі.
1904 – Кузьма Дерев’янко – генерал-лейтенант, дипломат. Герой України. 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» у Токійській затоці від імені СРСР підписав Акт капітуляції Японської імперії, що стало завершенням Другої світової війни.
1912 – Андрій Малишко – український поет, перекладач, літературний критик. Автор численних збірок поезій («Лірика», «За синім морем», «Далекі орбіти», «Дорога під яворами»), поеми «Прометей».
«Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої.» (Андрій Малишко)
14 листопада відзначають:
- День боротьби проти діабету.
- Міжнародний день логопеда.
Події 14 листопада:
1918 – відповідно до закону, підписаного гетьманом Павлом Скоропадським, створена Українська академія наук. Першим президентом обрано академіка Володимира Вернадського.
1918 – проголошено Директорію УНР.
1918 – відкриття Тимчасових національних зборів Чехословаччини. Томаша Масарика обрано президентом Чехословаччини.
1920 – Уряд УНР був змушений залишити Україну та переїхати до Польської Республіки.
1944 – у Києві відкрився Державний музей українського мистецтва.
1960 – Створено організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК).
1989 – Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію про визнання незаконними і злочинними репресивні акти проти народів, підданих насильницькому переселенню, та про забезпечення їхніх прав.
1994 – відкрився рух між Парижем і Лондоном через тунель під Ла-Маншем.
Чи знаєте ви, що:
Одна з найвідоміших пісень Андрія Малишка – «Пісня про рушник» була створена за одну ніч. У 1958 році режисер М. Мишурін знімав фільм «Літа молодії». Там був епізод, де герої фільму – юнак і дівчина – їдуть на даху вагона у Київ вступати до театрального інституту. Хлопець розгортає рушник, у який мати загорнула в дорогу нехитру їжу, і пригощає дівчину. Режисер запропонував: «А що як ми дамо юнаку пісню про рушник»?
Платону Майбороді ця пропозиція сподобалася. Він подзвонив Малишку в санаторій, де той відпочивав, давши початок вірша. Наступного ранку поет по телефону продиктував вірш. Під час демонстрації фільму пісня блискавично облетіла країну, зачарувавши слухачів.
Серпанком найніжнішої любові й шанобливості огорнутий у вірші образ матері. Мати журиться, розлучаючись із сином, але вірить у його світлу долю. Ця віра втілена в образі вишитого рушника, що символізує життєву дорогу людини, материнське благословення.
Рідна країна
