За народним календарем 13 листопада, як правило, займалися свійською птицею. Одних відправляли на зимівлю, інших відзначали для забою.
У давнину цього дня відзначали Юрову, свято рибалок. У народі казали: «Хороший рибалка має за клюванням знати, що рибу сазаном звати». Наші пращури цього дня прислуховувались до снігура: якщо він свистить – незабаром зима буде.
За церковним календарем 13 листопада вшановують апостолів від 70-ох: Стахія, Амплія, Урвана, Наркиса, Апелія та Аристовула; мученика Єпимаха; преподобних Спиридона, Никодима, просфорників КиєвоПечерських, і преподобну Мавру.
Іменинники 13 листопада:
Никодим, Свирид, Мавра та Іван.
13 листопада народилися:
1869 – Олександр Черняхівський – український громадський діяч, лікар-гістолог. Перший голова Всеукраїнської спілки лікарів, активний творець української медичної термінології.
1889 – Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) – український письменник-сатирик і гуморист, автор-засновник художнього жанру нарис-усмішка.
13 листопада відзначається:
Міжнародний день сліпих.
Події 13 Листопада:
1708 – російські війська під керівництвом Олександра Меншикова захопили та знищили гетьманську столицю Батурин, вирізавши всіх мешканців.
1918 – Уряд Гетьмана Павла Скоропадського звільняє з в’язниці Симона Петлюру, який одразу поїхав у Білу Церкву організовувати повстання.
1918 – розпочалося таємне засідання Української національної спілки, на якому створено Директорію УНР – найвищий орган державної влади.
1918 – у Львові Українська національна рада ухвалила тимчасовий основний закон, яким проголошено Західноукраїнську Народну Республіку.
1918 – уряд Радянської Росії в односторонньому порядку анулював Брестський мир.
1997 – відбулося перше в історії засідання Центральної виборчої комісії України (цей день вважають датою створення ЦВК України).
2007 – Європарламент дав згоду на набуття чинності угод Євросоюзу з Україною про спрощення візового режиму та реадмісію.
2015 – Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій дискваліфікувала Росію – зупинила участь Всеросійської федерації легкої атлетики у всіх міжнародних змаганнях на невизначений час із-за систематичного зловживання допінгом.
Чи знаєте ви, що:
Остап Вишня, на той час ще просто Павло Губенко, був мобілізований у 1918 році до Армії УНР у медичні частини. Там він за рік став начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць. У його розпорядженні були всі залізничні шпиталі, в яких лежали хворі офіцери і вояки Української Галицької армії, Дієвої Армії Української Народної Республіки.
Цього ж, 1919 року, його схопили більшовики. ЧК вважало великим успіхом полон офіцера Губенка – високопоставленого «петлюрівського» урядовця. У тюрмі його вирішено було тримати «до повного закінчення громадянської війни». Проте його письменницький талант рятує його з в’язниці вже через два роки.
Під час геноциду українців у 1932–33 роках Павла Губенка мали розстріляти, але його врятував щасливий випадок. Сталін вирішив, що петлюрівець Вишня своїми гуморесками має спростувати «наклепи буржуазних націоналістів», які стверджують, що улюбленця цілої України закатувала Москва. І Вишню просто з арештантського барака на Печорі (Комі АРСР) перекидають в письменницький кабінет у щойно деокупованому Києві. «Буржуазні націоналісти» привітали звільнення Остапа Вишні та подякували гумористові, що він перший у широкій радянській пресі поінформував світ про УПА, яка активно діє та перемагає.
З Вишні був бездоганно вірний друг і товариш. Його знайомі оповідають, що він рятував своїх товаришів гумором в підвалах ЧК та допомагав матеріально, коли знаходився на свободі. Коли 1931 був арештований Максим Рильський, з яким Павло Михайлович дружив так само міцно, як з Хвильовим, Кулішем і Досвітнім, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу безпорадній родині поета, а після щасливого звільнення Рильського з тюрми – забрав його до себе в Харків на кілька тижнів у гості.
Рідна країна
