Неймовірна ситуація сталася на Рівненщині. Там чоловік багато років жив і працював за кордоном, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну. Пішов на фронт, де його тяжко поранило. Рідним встигли повідомити про втрату. Але за тиждень пролунав дзвінок зі звісткою – живий!
Неймовірна історія в матеріалі «5 каналу».
Нині 32-річний військовий Андрій проходить реабілітацію в Рівненському шпиталі ветеранів війни.
Історія Андрія вражає. Багато років він працював за кордоном будівельником. Війна застала чоловіка в Литві. Туди ж приїхала вагітна дружина з двома дітьми. Але незабаром уся родина повернулася в Україну.
Незадовго після появи на світ сина Андрій отримав повістку. Не маючи армійського досвіду, пішов на фронт. Служив у 25-й штурмовій бригаді. На Луганщині його тяжко поранило.
«По рації передали: ховайтеся, вилетіла авіація, я стояв біля бліндажа, викопав собі окоп. І якраз біг до бліндажа, і в мене прилетів осколок», – зазначає військовослужбовець Андрій.
20-сантиметровий уламок ворожого снаряду застряг у військового в голові. З тяжкою черепно-мозковою травмою його доправили до лікарні. Але родичам помилково повідомили, що Андрій загинув.
«Дружині дали сповіщення, що я 2-го числа помер. Жінка отримала сповіщення, що мене нема в живих», – згадує військовослужбовець Андрій.
«Мої емоції – це було тяжко перенести. Ми вже готувалися до поховання, покупляли все, чекали його вже додому», – зазначає дружина Андрія Ольга.
За тиждень Андрія перевели з Дніпра у медичний заклад столиці. Лікарка зателефонувала дружині й сказала, що її чоловік живий, але тяжко поранений. Жінка була у стані шоку.
«Я бігала по хаті і не могла нічого знайти, щоб написати адресу лікарні. Це була 7-ма ранку, всі спали. Тільки сина найменшого полюляла. Він як відчував, що тато живий і мені подзвонять», – згадує дружина Андрія Ольга.
Звістку про те, що чоловік живий, Ольга отримала на велике церковне свято.
«На Благовіщення таку звістку мені принесли. Треба вірити в чудеса й у дива, що вони справді є», – переконує дружина Андрія Ольга.
Як з’ясувалося пізніше, у бою, де був поранений Андрій, вижили лише двоє з трьох десятків військових.
Тепер Андрій щодня наполегливо працює над своїм відновленням. Виконує різноманітні вправи для ноги, якою ще нещодавно не міг рухати.
Андрій каже, жодного разу не пошкодував, що повернувся з-закордону і став на захист Батьківщини. І запевняє, якби не травми – повернувся б у стрій. А поки мріє про Перемогу.
