Води Прип’яті є основним каналом розповсюдження небезпечних часток, а також вітри, які розносять пил і дим від пожеж.
Радіація з Чорнобильської зони здатна мігрувати на чисті землі.
Подробиці повідомив в інтрев’ю РБК-Україна розповів радіоеколог та генеральний директор “Екоцентру” Сергій Кірєєв.
Як пояснив фахівець, від 90% до 98% активності радіонуклідів виноситься за межі зони через поверхневі води – річки та водотоки басейну Прип’яті. Концентрація ізотопів у воді зазвичай не перевищує гігієнічні нормативи. Вона суттєво менша за показники перших років після аварії, коли ще не було захисних дамб.
“А в 1999-му на річці з льоду утворилися “затори” і вода вийшла з берегів. Тоді певний час вміст радіонуклідів перевищував встановлені нормативи”, – згадує експерт.
Після спорудження двох захисних дамб такого масового змиву вже не відбувається. Обсяг винесення радіоактивних часток прямо залежить від рівня водності Прип’яті.
“В останні роки спостерігається гідрологічна посуха, тому винос радіонуклідів значно менший, ніж був у роки високої водності”, – пояснює Кірєєв.
Раніше, при водопіллі, річка виходила на забруднені ділянки заплави та змивала радіонукліди далі за течією. Так було у 1991-92-х.
Під час масштабних лісових загорянь обсяг радіації, що потрапляє у повітря, може дорівнювати річному виносу всіма річками зони.
З’ясувалось, що радіоактивна зола після пожеж швидко вимивається опадами у Дніпровський каскад. Це створює прямі ризики для питного водопостачання мільйонів людей у Київській агломерації.
Чорнобильські ліси утримують радіонукліди у своїй біомасі, а пожежі руйнують цей захисний бар’єр, перетворюючи накопичену радіацію на летючі продукти горіння. Також замінування територій є перешкодою до осередків вогню. Це призводить до затримок у реагуванні та збільшує масштаби викидів радіонуклідів у довкілля.
