Захист Батьківщини має стосуватися всіх. На цьому дедалі частіше акцентують пересічні громадяни.
Люди вважають, що до лав ЗСУ треба призивати й представників влади, зокрема народних обранців. “Чому депутати відсиджуються у сесійній залі в той час, як наші рідні під кулями ризикують життям?” — запитують вони.
На цю тему спілкуємося із військовослужбовцем ЗСУ, депутатом ВР VIII скликання Ігорем Луценком; гендиректором Комітету виборців України, політологом Олексієм Кошелем; офіцером ЗСУ, депутатом ВР VIII скликання Ігорем Лапіним.
— Чи погоджуєтеся ви з тезою про те, що народні депутати також мали б іти воювати?
● І. Луценко:
— Так. Найближчим часом депутати голосуватимуть закон про нові правила мобілізації. Фактично нинішній склад парламенту скерує на фронт ще декілька сотень тисяч людей. Разом з тим, як ми бачимо, парламент втрачає довіру суспільства. У воєнний стан він мало що вирішує, бо працює жорстка вертикаль влади. Тож саме тепер нагода реабілітуватися і здобути повагу суспільства.
Я би зробив так: хай би від кожної фракції по 10% чоловіків пішли на фронт. На пів року лише, але не на штабні посади, а в аеророзвідку, радіорозвідку, снайперами. І тоді ніхто не матиме претензій, що голосували й посилали когось на смерть, а самі сиділи в теплі під захистом ППО.
Пів року відслужили на фронті — заходять наступні 10%. І так далі. Це буде колосальне підвищення престижу як парламенту загалом, так і кожного нардепа зокрема.
● І. Лапін:
— Погоджуюся з тим, що й народні обранці мали би служити. Але дуже сумніваюся, що вони, навіть якщо підлягатимуть мобілізації, підуть на фронт. Ті, хто готовий захищати Батьківщину, і без законодавчих вимог долучаються до лав ЗСУ. Таких у чинному парламенті, на жаль, одиниці.
— Чи не буде ризиків для роботи парламенту, якщо депутатів мобілізують?
● І. Луценко:
— Для ухвалення рішень у комітетах Верховної Ради чи в сесійній залі потрібна більшість голосів, а саме 226. Тож 10% від кожної фракції чи депутатської групи — це насправді небагато. Скажімо, у фракції партії “Європейська солідарність” 27 депутатів, з них — 18 чоловіків, отже, 10% — це дві людини. Від фракції “Батьківщини”, у якій із 24 депутатів майже половина чоловіки, — це також дві людини. Від фракції “Голосу”, яка налічує 20 депутатів, зокрема 12 чоловіків, — це одна людина.
Найбільша фракція у нинішньому парламенті — це фракція партії “Слуга народу”. Вона налічує 235 осіб, серед яких чоловіків — 181. Тобто 10% — це 18 людей. Загалом сукупно від усіх фракцій, груп та від позафракційних назбирається приблизно 30 осіб. У Верховній Раді нині 401 народний депутат. 370 людей зможуть голосувати та ухвалювати закони. Переконаний, що парламент за таких умов працюватиме навіть ефективніше. Він може перетворитися на такий собі суцільний комітет нацбезпеки, де постійно обговорюватимуть питання національної оборони. Адже представники законодавчого органу, перебуваючи безпосередньо на фронті, на своїй шкурі відчують, що треба додати, а що прибрати у комплексі правових норм, які регулюють процеси забезпечення оборони нашої держави.
● І. Лапін:
— Для того, аби депутати були мобілізовані, треба внести зміни до закону про мобілізацію. Чи ви вірите, що нардепи підтримають їх собі на шкоду? Будьмо реалістами!
До слова, радники керівника Офісу президента, на відміну від парламентарів і зарезервованих держслужбовців, не мають права на відстрочку від мобілізації. Чому їх не мобілізують?! Вони ж близькі до влади і, перебуваючи в лавах ЗСУ, могли би вплинути на рішення керівництва держави, що стосуються нацбезпеки й оборони.
● О. Кошель:
— Я переконаний, що в жодному разі не варто мобілізовувати народних обранців. Бо ми просто підірвемо роботу вищого законодавчого органу в час війни. Зауважу, що свого часу нардеп Олександр Дубінський зареєстрував законопроект про скасування відстрочки від мобілізації для нардепів. Цей депутат (нині його підозрюють у державній зраді, він перебуває у СIЗО. — Авт.) працює суто у форматі російських наративів. Серед яких дуже популярна тема “А чому депутати та їхні діти не воюють?”
Якщо ми робитимемо експерименти — забиратимемо по 10% чи 20% людей на фронт, це значно ускладнить процес ухвалення рішень. “Слуга народу” збільшить свою залежність від груп “Платформа за життя і мир” (ПЗЖМ) та “Відновлення України” (до цих двох груп входять депутати від колишньої ОПЗЖ), а також від груп партії “За майбутнє” та “Довіра”. А якщо не буде ухвалено важливих законопроектів через брак голосів, це може сильно вдарити і по армії, і по економіці нашої країни.
— Як вважаєте, чи зріс би рівень мобілізації у країні, якби представники влади продемонстрували бажання йти захищати Батьківщину?
● О. Кошель:
— Так, тут я згоден. Було б добре, якби чиновники — чинні або колишні — робили це. Щоправда, не пригадую жодного прикладу, коли добровольцем на фронт пішов хтось із колишніх прем’єр-міністрів, міністрів чи очільників Офісу президента. А такі люди в нас є. Для прикладу, ексміністр оборони Олексій Резніков, який зник з інформаційного поля, призовного віку. Те саме стосується колишніх народних депутатів — одиниці з них на фронті.
У першій черзі мобілізованих мали би бути й колишні працівники силових структур призовного віку, які вийшли на пенсію у 30 — 35 років.
Наталія Васюнець, Експрес
