У жовтні 2023 “Українська правда” опублікувала засекречений вирок в одній із найбільш резонансних корупційних справ. Цим вироком ексміністр і бізнесмен Микола Злочевський позбувся гучних звинувачень у “рекордному хабарі” лише за донат на ЗСУ.
Донат був, без сумніву, вражаючим і важливим для України.
Сам колишній посадовець заплатив 500 мільйонів гривень. Ще на 160,56 мільйона Силам оборони допомогла компанія, підконтрольна його родичам. А загалом справа принесла армії 855,5 мільйона гривень.
“Але суд – не комерційне підприємство. Його ефективність вимірюється не в зароблених грошах”. Так завершувався наш текст про те, чому вирок Злочевському, попри очевидну фінансову вигоду, може бути помилкою антикорупційної системи.
а навіть якщо відкинути глибокі ідеї та цілі правосуддя, чи співмірні ці суми з постаттю Злочевського? Чи було таке покарання значущим для нього?
Шукаючи відповідь на це запитання, УП досліджувала зміни в активах політика. І ми їх знайшли.
Родина ексміністра (він давно переписав свій бізнес на дочок Анну та Каріну) на фоні гучної корупційної справи і під час великої війни розширює свої статки в новій сфері. Вони купляють вартісну та привабливу нерухомість в українській столиці.
Співрозмовник УП у девелопменті підтвердив, що активність дочок Злочевського помітили на ринку, коли вони придивлялись об’єкти.
Публічно було відомо про купівлю родиною будівлі збанкрутілого банку “Аркада”, розташованого в самому центрі Києва. “Українська правда” знайшла ще кілька цікавих об’єктів.
Лише три згадані в цьому тексті купівлі – це щонайменше близько 680 мільйонів гривень. Ця сума не враховує витрати на реновацію будівель. Але й вона вже більша за донати родини Злочевських, які врятували їх від суворого вироку.
Це друга частина історії про те, як Злочевський уникнув покарання. Вона не про філософію права, а про практичний вимір – грошовий.
Про те, як нібито покараний можновладець і його дочки, на яких записані активи газового гіганта Burisma, не припиняли влаштовувати бізнес ані до, ані під час, ані після угоди з прокурором у справі про рекордний хабар.
УП надіслала прохання про коментар Злочевським. За даними редакції, родина ознайомилась із питаннями. Відповіді за 5 днів ми не отримали.
Боги з Kyiv Food Market
Територія колишнього заводу “Арсенал” – справжній острів скарбів нерухомості. Десятки гектарів землі та десятки тисяч квадратних метрів корпусів у самому центрі столиці, які ще 15 років тому належали державі, протягом 2007–2017 років за нехитрої схеми перевели в приватні руки.
Після перепродажів ця нерухомість опинилась у власності кількох відомих столичних девелоперів. А з відкриттям тут популярного ресторану Kyiv Food Market колись занедбана радянська спадщина почала перетворюватись на один із епіцентрів столичного життя.
Правоохоронці ще з 2017 року почали розслідувати, як “Арсенал” вивели з державної власності. Та рух справи не може похвалитись такими ж успіхами, як розвиток бізнесу на цій території. Про розслідування давно не чути, а з ділянок навіть познімали арешт. У 2019 році саме тут, на “Ринку їжі”, проводив свій пресмарафон президент Зеленський.
Як заклад харчування “Маркет” належить рестораторам Алексу Куперу та Михайлу Бейліну. Але як нерухомість – це вже інший бізнес, ресторан її лише орендує.
Сама будівля тривалий час була у власності компанії А Development Олексія Баранова. Він партнер і колишній менеджер відомого українського бізнесмена Василя Хмельницького.
На початку 2023 року Баранов продав нерухомість, де розмістився Food Market. Це будівля на 1,8 тисячі квадратних метрів та дві ділянки загалом на 0,27 гектарів. Земля належить державі, але вона йде “в комплекті” до нерухомості.
Усе це майно записали на ТОВ “Укемоті”. Компанія, названа на честь японської богині їжі, на момент угоди була оформлена на, вочевидь, підставну киянку, яка не має жодного іншого бізнесу. Але вже навесні 2023 “Укемоті” офіційно стала власністю Анни й Каріни Злочевських.
Сума угоди публічно не оголошувалась. Співрозмовник УП у сфері нерухомості припускає, що ціна може стартувати від 2 тисяч доларів за квадратний метр. Це ринкова вартість. Скільки міг коштувати конкретний “Ринок їжі” – залежить від його прибутковості.
Але якщо орієнтуватись на названі 2 тисячі, то весь Food Market мав обійтись новим власникам у суму від 3,6 мільйона доларів.
Це більше ніж половина сумнозвісного “рекордного хабара”, який Злочевський хотів заплатити за повернення до спокійного життя в Україні.
Між “регіоналами” і генпрокурором. Офіс Клюєвих на Різницькій
За 15 хвилин неквапливої ходьби від “Ринку їжі” можна натрапити на ще одну нову прикрасу бізнесу Злочевських. На вулиці Різницькій на Печерську, що відома завдяки розташованому тут Офісу генпрокурора.
На Різницькій, зокрема, ухвалювали рішення, які дозволяли Злочевському уникнути покарання.
У 2016 році Генпрокуратура за Юрія Луценка перетворила справу про розкрадання коштів на легшу – несплату податків. Так Злочевського вивели з-під удару, а під суд відправили лише бухгалтерку Burisma. Тоді, до слова, ГПУ так само вихвалялась грошовою вигодою від справи, адже компанія компенсувала несплачені податки.
По сусідству з прокурорами на Різницькій, всього за сто метрів – 7-поверхова цегляна будівля середини нульових із високими вікнами, еркерами і довгими балконами. До Революції гідності це місце було відоме як офіс Клюєвих.
Брати Андрій та Сергій Клюєв – вископосадові ексрегіонали-втікачі. Перший за часів Януковича був секретарем РНБО і головою Адміністрації президента, другий – народним депутатом.
На Різницькій “базувався” їхній бізнес і офіси. Зокрема, корпорація “Укрпідшипник”. Під час Євромайдану Різницьку пікетували активісти, вимагаючи покарати секретаря РНБО за розгін протестів.
Після зміни влади у 2014 “Укрпідшипник” збанкрутував. Його будівлю на Печерську виставили на аукціон. У жовтні 2023 офісний центр на 3 тисячі квадратних метрів із “начинкою” з офісного оснащення продали за 200 мільйонів гривень.
Це близько третини тих коштів, які Злочевський та його родина заплатили, щоб позбутись гучних і довгих судів за хабар.
“Загальний стан – добрий… Потребує значні інвестиції у редевелопмент”, – йшлося в оголошенні про продаж будівлі.
Позмагатись за майно боржника прийшли дві компанії. Переможець запропонував лише на одну копійку більше. Цей переможець – справжній ноунейм.
Нібито фінансова компанія “Монблан фінанс” записана на 28-річну мешканку Кривого Рогу Владиславу Борздову.
Борздова, судячи зі соцмереж і судового реєстру, виховує вдома двох маленьких дітей, їздить на седані ВАЗ і власноруч робить ремонт у простенькому приватному будинку.
“Монблан” називає себе колективом фахівців, що спеціалізується на кредитуванні та факторингових операціях. Але УП не змогла додзвонитись ані на офіційний номер компанії, ані на номер Борздової.
Жінка фігурує зараз або значилась раніше як засновниця у ще кількох підприємствах. Одне з них має контактний номер менеджера Злочевських, в іншій – дочки ексміністра особисто замінили Борздову в структурі власності.
Ймовірно, її дані використовує компанія з управління активами “Бонум груп”, залучена до бізнесу Злочевських.
В управлінні “Бонум” – 12 фондів. Серед них – два, що офіційно належать Злочевським. Телефон керівника “Бонум груп” Олександра Кірімова, який є у реєстрах, не працює.
До купівлі офісу на Різницькій компанія “Монблан” брала участь лише в одному аукціоні – восени 2022, разом зі Злочевськими.
Саме тоді компанія ексміністра поклала око на будівлю банку “Аркада” на вулиці Інститутській. Злочевські придбала її за 351 мільйон гривень – лише 600 доларів за квадратний метр. Перебити цю пропозицію конкуренти не намагались.
Після купівлі офісу на Різницькій у ньому на ту ж Борздову зареєстрували компанію, яка має займатись нерухомістю.
Поки колишня штаб-квартира Клюєвих пустує. Двері “Українській правді” відкрила поліція охорони – єдині, через кого в будівлі горять вікна.
Газовий гетьман у бізнес-центрі “Сагайдачний”
Садиба на Сагайдачного, 25 була збудована ще в другій половині 19 століття. Вона складається з кількох будинків, флігеля і дворових корпусів, половина з яких офіційно визнані культурною спадщиною.
За двісті років садиба вже не раз змінювала власників – від купців до великих банків, але історична назва “прибутковий будинок” свого значення не втратила. У 21 столітті тут розташований бізнес-центр. І тепер він прибутковий для родини Злочевських.
Частину будівлі, розташовану на розі вулиці, ще в 2021 році виставив на торги Державний експортно-імпортний банк. Продали його не з першої спроби, але, скинувши ціну, таки знайшли покупця.
Ці 5,5 тисячі квадратних метрів історичної забудови Подолу пішли з-під молотка за 334,9 мільйона гривень. Серед власників інвестиційної компанії “Комфорт кепітал”, яка наразі володіє нерухомістю, офіційно значаться сестри Злочевські, а також “Полтавська бурова компанія”, що входить до групи “Бурізма”.
Представившись імовірним орендарем, УП поцікавилась у менеджерів “Сагайдачного”, як давно працює бізнес-центр:
“Два роки це вже наше. До цього він теж працював, але просто не мав назви. Після покупки був ребрендинг”.
Нові власники осучаснили вигляд центру, в 2022 запустили офіційний сайт, а в 2023 в мережі з’явилася реклама оренди офісів у бізнес-центрі.
У 2023 на Сагайдачного почав прописуватись бізнес самих Злочевських.
Тут зареєстрований інвестиційний фонд “Скайфол”, яким управляє згадана вище “Бонум груп”. Використовуючи цей фонд, у 2023 Злочевські продали один зі своїх активів – видобування річкового піску.
Цей бізнес був записаний на кілька ТОВок, у структурі власності та в контактах яких в 2023 з’явилась група “Ковальська” чи її представники. Сама “Ковальська” влітку офіційно заявила про придбання такого бізнесу, не називаючи другу сторону угоди. Співрозмовник УП на ринку підтвердив, що йдеться про купівлю активів Злочевських.
Також на Сагайдачного, 25 мають офіси компанії Андрія Кучкова, якого ЗМІ називають зятем Злочевського. Він веде бізнес, на якому колись і збудував свою імперію ексміністр – газовий.
Одна з прописаних тут компаній “Укргазтрейдинг” у 2023 різко злетіла на державних підрядах. Згідно з даними системи YouControl, лише з вересня по грудень вона перемогла в тендерах на 4,987 мільярда гривень. До цього – не отримувала жодного держзамовлення.
Цей постачальник газу записаний на Віктора Денисовича. Він працює в компаніях Кучкова і має контакти, що ведуть до групи “Бурізма”.
Газовий бізнес самого Злочевського за ці роки теж не пішов у небуття. У 2023, поки можновладець домовлявся про угоду з Антикорупційною прокуратурою, його імперія вкотре спіткнулась об кримінальну справу. Але лише переступила її і пішла далі.
На початку року у справі, що веде Бюро економічної безпеки і яка раніше стосувалась зовсім іншого бізнесу, тютюнового, раптом з’явились компанії Злочевського. Детективи запідозрили його “Газвидобування” у несплаті податків в особливо великих розмірах, а згадану вище “Бонум груп” – у причетності до легалізації “брудних коштів”.
Навесні 2023 на рахунки “Газвидобування” наклали арешт. Впадає в око те, що сталось це 29 березня. А наступного дня, судячи із секретного вироку Злочевському, він зробив свій перший донат на Сили оборони.
Другий переказ ексміністр надіслав 10 травня. А вже 12-го арешт його газових рахунків скасували.
Пізніше, щоправда, гроші в банках знову заморозили. Але влітку – восени 2023 Злочевські переоформили низку своїх спецдозволів на родовища на інші фірми, позмінювали формальних власників.
Центральну “Газвидобування” теж переписали на новий офшор, який раніше не світився публічно в структурі власності “Бурізми” і не фігурує в кримінальній справі. Цей перепис стався буквально наступного дня після того, як Злочевський остаточно підписав угоду з прокурором.
***
Ця історія – не про токсичність політиків часів Януковича. І не про масштаби їхніх статків. Чи мають право Злочевські розвивати бізнес у Києві? Вочевидь, так.
Ця історія – про правила гри, які встановлює держава. І держава несе за них відповідальність.
Чи можуть гроші, які підуть на благі наміри, стати способом спокутувати провину за тяжкий злочин?
Особливо, коли йдеться про тих, кому коштів не бракує і хто вже неодноразово “вирішував” проблеми із законом.
Це непросте питання. Воно про ціннісний вибір. І його Україні ще належить розв’язати.
Соня Лукашова, УП
