Ця трагедія шокувала усіх, хто чув про неї: у місті Коростені на Житомирщині у перші дні цього навчального року 9-річна Софійка Науменко втратила ноги.
Біда сталася, коли намагалася скоротити шлях до школи через залізницю, — пролізаючи під вагоном товарняка, зрозуміла, що поїзд… рушив.
Хотіла швидше добратися до школи
Софійчина мама досі здригається, як чує стук коліс на рейках. Залізниця проходить недалеко від дому Науменків. Знову і знову зринають страшні спогади: чийсь дзвінок, що дитина потрапила під поїзд, і лікарняна палата, в якій її маленьке янголя лежить під простирадлом без ніжок. Паморочилося у голові від побаченого, стискалося серце від думки, що тепер тільки починається важка життєва стежка донечки. Лікарі попередили: хвилювати Софійку не можна, з нею має попрацювати психолог… І обнадіяли: дитя втратило лише ніжки, всі інші органи не зачепило.
— Софійці треба було на другу зміну до школи. Вранці я ходила оформляти документи, що перший чоловік не платить на неї аліменти. Коли повернулися додому, мусила меншу донечку Арінку вкладати спати. А Соня захотіла піти до школи трохи раніше, я її провести не змогла, — розповідає жінка. — Ще вона спитала: «А можна, я піду короткою дорогою?». Кажу: «Ні! Або йди на автобус, або по дорозі, в обхід залізниці». Вона попрощалась.
На залізниці саме стояв товарняк з 60 вагонів. Обходити його було далеко. І Соня почимчикувала протоптаною дорослими стежкою, яка пролягала просто під вагонами. Акуратно просунула ранець і полізла під поїзд сама. Аж тут почула скрип коліс — потяг починав свій хід.
Скільки багатотонних вагонів встигло пройтися по дитячих ніжках, одному Богові відомо. Перелякані очевидці одразу викликали «швидку», чим врятували дівчинку від смерті, бо ж сталася велика крововтрата. А шокований машиніст почав шукати у портфелику, що валявся неподалік, контакти батьків, і знайшов там номер телефону Софійчиної мами. Голос тремтів, коли повідомляв їй про біду.
Займається танцями на візку
За життя Софії Науменко боролися найкращі спеціалісти України. Спочатку їй допомогу надавали у місцевій лікарні, тоді забрали у столицю в «ОХМАТДИТ». За перші тижні дитина мужньо перенесла безліч операцій. Ситуацію ускладнювало те, що одна ніжка ніяк не гоїлася, й медикам постійно доводилося чистити її від гною. Допомогло підключення до спеціального апарата, завдяки якому почалося загоєння. Стали формуватися культі.
Правильні кукси — головна умова для подальшого протезування. Аби рани добре гоїлися й не виникали фантомні болі (наче ниє та частина кінцівки, якої нема), треба багато працювати. Внаслідок тривалої нерухомості починає розвиватися слабкість м’язів, тож слід приводити їх у тонус. А ще лікарі наголосили: успіх протезування наполовину залежить від можливостей протеза, а наполовину — від зусиль та настрою хворого: запорука успіху — в бадьорості духу.
Оксана не відходить від дитини. Вона старається зробити усе, аби Софійка не почувалася обділеною. Аби з’явилася надія стати на протези, возить її на заняття — танці на візку. І бачить результат, адже донька світиться радістю, коли чує мелодію та до неї підходить партнерка, щоб разом робити танцювальні «па».
Дуже опікуються цією родиною волонтери.
— Виготовляти протези планують у німецькій клініці Otto Bock. Сума, потрібна на саме лише протезування Софійки, сягає 113 тисяч євро. А загалом з реабілітацією, бо ж це теж дуже дорого, потрібно зібрати 150 000 євро. А ще ж харчування та інші додаткові витрати, що можуть виникнути і які неможливо наперед прорахувати, — розповідає Тетяна Антончук.
Для сім’ї Софійки така сума непідйомна.
Знайшла мамі сестру
Допомоги родині чекати нізвідки. Виявляється, Софійчина мама виховувалася у сиротинцях, адже її немовлям покинули у пологовому будинку. Оксані все життя ця тема боліла. Коли Софійка трішки підросла, почала розпитувати неньку, чи є у неї тітки та дядьки, дідусь і бабуся. І жінка їй усе розповіла, як є. Дитя настільки перейнялося цим, що наполягло, аби мама написала листа на відому телепередачу. Сталося неймовірне — завдяки тому повідомленню Оксана Науменко знайшла свою рідну сестричку Яну, а у Софійки тепер є тітка та кузина. Тепер вони усі разом дбають про маленьку принцесу і просять допомоги у всіх небайдужих, щоб допомогли «купити» дитині нові ніжки.
До речі, допомогти дівчинці зголосилися українці, які живуть у Данії. Тамтешня жителька Лариса Вейленд разом з Тетяною Антончук керувала групою у соціальній мережі Фейсбук для підтримки Софійки. Коштами допоміг один з данських благодійних фондів. Але їх на протези бракує.
Тим часом маленьку красуню чекав новий удар долі. Коли вона після лікування повернулася додому, вітчим заявив, що інвалід йому… не потрібен. І бідолашне дитя разом з мамою залишилося ще й без даху над головою. Але правду кажуть, що світ не без добрих людей. Навколо так усі об’єдналися, на поміч поспішила міська влада — й тепер у Софійки є своє житло. Нині єдина мрія — ніжки!
Аби підтримати бойовий дух дівчинки, друзі влаштовують для неї цікаві акції та свята. Нещодавно з нагоди дня її народження відома київська дизайнер та волонтер Марина Вовк створила для Софійки та її мами колекцію одягу, яку подарувала після проведення неймовірної фотосесії.
Життя триває!
Наталія КРАВЧУК, ВЗ
