7 квітня ми відзначаємо двонадесяте свято –Благовіщення Пресвятої Богородиці, в основі якого – повідомлення Архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» – про народження у неї Спасителя роду людського.
У народі кажуть, що 7 квітня «Бог благословляє землю і всі рослини», а тому братися за будь-яку роботу великий гріх.
Навіть птахи на Благовіщення гнізд не в’ють, бо зозуля спробувала, то Бог їй пам’ять відібрав. І тепер вона не має свого кубла.
З Благовіщенням у народі пов’язано багато різних повір’їв. Наприклад, вважається, що від Введення (4 грудня) до Благовіщення «земля відпочиває і набирається сили», і лише після того, як 7 квітня Господь благословить землю, можна починати працювати коло неї.
Також вважалося, що цього дня господарям треба обов’язково випустити на вулицю всю худобу, бджіл і навіть пса, щоб чули весну і починали самі про себе дбати. Окрім цього дівчатам радили на Благовіщення шукати проліски – символ надії, щастя і молодої краси.
Звичайно, спостерігали і за погодою. Казали: який день 7 квітня, таким буде кінець місяця, Великдень, а також Юрія – 6 травня. А ще на Благовіщення «зими не лай, і саней не ховай».
Іменинниками 7 квітня є:
Марія, Йосип, Тихон, Сава.
7 квітня народились:
1880 – Олександр Богомазов – український художник, видатний представник і теоретик українського та російського художнього авангардизму.
1919 – Омелян Пріцак – український історик, мовознавець, організатор української науки у світі, засновник і довголітній директор Українського наукового інституту Гарвардського університету (США).
7 квітня відзначають:
Благовіщення.
Всесвітній день здоров’я.
Чи знаєте ви, що:
Омелян Пріцак – український та американський історик і філолог, директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, співзасновник Міжнародної асоціації україністів. Член академій наук багатьох країн та Почесний доктор найпрестижніших світових університетів. Його називають «тим, хто відкрив Схід».
Для Омеляна Пріцака вивчення Сходу стало сенсом життя. Він володів кількома десятками східних мов та вільно користувався ними на лекціях. Професор доводив, що вивчення історії України неможливе без знання східної культури. Та й світ не міг би розвиватись гармонійно без Сходу.
Він – автор близько 1000 наукових праць на тему історії України та Східної Європи, Азії, алтайської, тюркської та слов’янської філології («Караханідські студії», «Хазарсько-єврейські документи Х століття», «Слов’яни і авари», «Походження Русі», «Що таке історія України?», «Шевченко-пророк»). Його концепція про походження Русі і зв’язок давньої історії України та тюркомовного світу – одна з найважливіших у вітчизняній історіографії.
У книзі «Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім» Омелян Пріцак, підсумовуючи свою 50-літню працю, спростовує більшість тверджень інших науковців про те, що «Слово…» є фальсифікатом і містифікацією. Попри те, що академік не завершив цю працю, за твердженнями Марка Роберта Стеха, «це чи не найсерйозніше дослідження нашого шедевру коли-небудь написане українським вченим».
Весь особистий архів та бібліотека за заповітом Пріцака були передані Національному університету «Києво-Могилянська академія» та склали основу Центру орієнталістики ім. Омеляна Пріцака, в якому щорічно проводяться однойменні читання. (За матеріалами з сайту www.1576.com.ua).
«Рідна країна»
