За старим стилем 14 березня – перший день весни, який називається на честь Явдохи–Весновки. За народним повір’ям, саме ця Свята жінка опікується у Бога весною.
14 березня вважалося завжди «твердим» літовказівником: який день, таке й літо – «Дивися літо на Явдоху: коли сніг з дощем і теплий вітер – до мокрого літа; а мороз і північний вітер – до прохолодного літа».
За цим днем люди вгадували не лише, якою буде весна і літо, але й наскільки врожайним буде рік. Спостерігаючи за погодою цього дня підмічали, якщо сонячно – вродить пшениця, а похмуро – просо і гречка.
Також сонячна погода на Явдоху обіцяла врожай на огірки. А городники «під Явдоху» сіяли розсаду капусти, вважаючи, що вона вже не буде боятися морозів. І ще люди вірили, що цього дня прилітають ластівки і говорили: «Ластівки прилітають – весну обіцяють».
На Русі вважали преподобну мученицю Явдоху хранителькою ключів від весняних вод: захоче весняниця – рано пустить воду, прогнівається – морози напустить, тому і боялися селяни працювати в цей день.
Починаючи з цього дня, діти ходили дворами і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили з собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків».
Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили – як умитися на Явдоху молоком, будеш на обличчя білим і гарним. А ще кропили водою стіни – щоб ті дихали.
Добрий господар обов’язково зрізав сухі гілки дерев у саду. Ця процедура проводиться не тільки для того, щоб дерева краще родили, але й щоб на цих деревах нечиста сила не селилася.
За церковним календарем 14 березня вшановують преподобну мученицю Євдокію; мучеників Нестора і Тривимія; мученицю Антоніну; мучеників Маркелла і Антонія; преподобну Домну Сирійську; преподобного Мартирія Зеленецького.
Іменинники 14 березня:
Антоніна, Євдокія, Антон, Нестор, Домна.
14 березня народились:
1872 – Олекса Новаківський – український художник-постімпресіоніст, учасник «краківського авангарду», педагог. Заснував у Львові мистецьку школу, що стала осередком малярської культури в Західній Україні. Найвідоміші полотна: «Моя Муза», «Весна в Могилі», «Мойсей» (портрет А. Шептицького), «Повінь», «Гора Грегит» та ін.
1891 – Амвросiй Бучма – видатний український актор i режисер. В 1936–1954 – актор i режисер Київського театру iм. I. Франка. Ролі: Задорожний («Украдене щастя»), Хіггінс («Джиммі Хіггінс»), брат Жан («Жакерія»). Фільми: «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Арсенал».
«Я люблю заповнювати паузи дією, люблю працювати з речами, люблю мовчати на сцені і вважаю, що в цьому і є особлива радість акторської творчості, в якій актор виступає не тільки як співавтор, як інтерпретатор літературного матеріалу, а й як самостійний художник». (Амвросій Бучма)
14 березня відзначають:
День українського добровольця.
Міжнародний день боротьби проти гребель.
Міжнародний день числа «Пі».
Події 14 березня:
1917 – у Києві розпочався з’їзд кооператорів Київщини (тривав 2 дні). Резолюцією з’їзду було проголошено курс на автономію України та організацію у селах сільських комітетів для забезпечення реалізації політики Української Центральної Ради на місцях.
1923 – Рада Послів держав Антанти прийняла остаточне рішення про приєднання Східної Галичини і Західної Волині до Польщі.
1990 – у Стрию Львівської області вперше у радянський час підняли український національний (синьо-жовтий) прапор над адміністративною будівлею – міськвиконкомом.
Чи знаєте ви, що:
Не так уже й багато ми знаємо, як не дивно, про корінного полтавця, українця Миколу Гоголя. Наприклад, мало кому відомо, що Гоголь, зупиняючись у німецьких готелях, підписувався як «Гоголь-українець».
Гоголя не любили в Росії, бо Україну він показував героїчною і красивою, а Московщину нерозумною і дикою. «Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній», – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.
«Рідна країна»
