Вчора минув п’ятий місяць війни. Вона буде довгою. Зрештою, п’ятий місяць — це вже той час, коли більшість з нас позбулись ілюзії на швидке завершення. На жаль, єдине оптимістичне твердження, що війна закінчиться до Нового року, має мало підстав для свого втілення. Сьогодні можу тільки підтвердити свій давній пост про те, що ми здобули перемогу на стратегічному рівні, але пройде чимало часу і жертв, поки вона буде оформлена в реальності.
За останні місяці ми практично створили найсучаснішу армію НАТО, яка вміє воювати майже всіма сучасними видами озброєння країн-членів. Так, ми ще не отримали літаки й далекобійні ракети. Але Володимир Путін продовжує робити все, щоб і це нам надали. Зокрема, удар по Одеському порту вчергове доводить, що Путін виконує тільки ті домовленості, які його можна змусити виконати. Наші партнери майже повністю пройшли шлях від сторонніх спостерігачів до союзників, і звернути з цього шляху буде неможливо, хай як би тяжко не було.
Сьогодні Путін ставить три цілі:
1. Захоплення Донбасу до грудня.
2. Газовий шантаж Європи.
3. Повалення проукраїнських урядів в Європі та втрата Конгресу демократами в США.
По всіх цих цілях у Путіна дуже мало шансів досягти успіху. Динаміка просування окупанта на Донбасі, а паралельно нарощування нашої потужності взагалі ставить під сумнів подальші успіхи російської армії. Особливо на тлі шалених втрат за захоплення навіть малих населених пунктів. Більше того, українські контрудари, які відбудуться найближчим часом, можуть призвести до того, що Путін закінчить 22-й рік зі значно меншою окупованою територією, ніж є на цей момент.
Не має перспектив і газовий шантаж. Так, Європа не зможе обійтися без російського газу, але правда й така, що Путін не може припинити постачання газу, оскільки це буде мати катастрофічні наслідки для російського бюджету і взагалі завдасть технологічної шкоди цьому процесу на майбутнє.
Повалення проукраїнських урядів для Путіна може обернутись отриманням ще більш проукраїнських урядів. Заміна Джонсона на Трасс — дуже гарна новина для України. Криза в Італії ще далеко не означає, що до влади прийдуть “друзі Путіна”, а в США, не зважаючи на падіння підтримки Байдена, демократи йдуть нога в ногу з консерваторами напередодні виборів 8 листопада. Зрештою, Путін вчинив так багато злочинів проти людства, що навіть крайні ліві не зможуть пояснити європейцям спроби з ним домовитися.
Підсумовуючи, скажу наступне: наша перемога залишається не відворотною. Так, ще дуже далеко до вичерпання російської армії та економіки. Так, ми ще заплатимо високу ціну невинними життями. Але п’ять місяців – це вже достатній час, щоб побачити чіткий історичний тренд на поразку Путіна.
Віктор Андрусів, кандидат політичних наук, член Наглядової ради UIF
Джерело: ГПУ
