Харків бомблять кожні дві-три години. Там неможливо жити. Через гучні вибухи ми не могли вдома спати, розповіла Gazeta.ua харків’янка 27-річна Марія. Із першої столиці їй вдалося виїхати у Полтаву.
“Точкою неповернення став момент, коли я стою на балконі та бачу, як летить літак і скидає бомби на квартал навпроти. Я розвернулась, покидала шкарпетки у машину і ми поїхали”, – сказала біженка.
Батьки, молодший брат і бабуся Марії мешкають у Маріуполі. Там відбувається справжній апокаліпсис, додала жінка.
“Це просто жесть. Мама дзвонила і казала: “Слава Богу, що у нас дощ пішов. Ми води набрали. Люди п’ють там з калюжі і радіють, бо це вода! Батьки пиляють дерева у посадці, щоб готувати їжу на вогні. Зробили зі смітника під будинком мангал і готують. І весь під’їзд харчується із цього мангалу”, – зауважила харків’янка.
У Маріуполі, як і у Харкові, постійно тривають обстріли.
“Батьки живуть у шостому під’їзді. Мама говорить нещодавно: “До нас у перший під’їзд прилетіла ракета. Немає під’їзду. Але ми живемо і у нас все в порядку. Розумієте, що означає оце “все в порядку? Вони не можуть виїхати з міста, бо коридори обстрілюються. Вони без води, їжі. У них у квартирі плюс вісім градусів. Не може бути такого в моїй Україні”, – розповіла Марія.
Я російськомовна і погано розмовляю українською, зізналася жінка.
“Вчилася на російській мові в університеті імені Каразіна. І мене ніколи ніхто не утискав. Ніде. Ми повернемося в Харків і відбудуємо його”, – підсумувала Марія.
