Російські окупанти втрачають віру в те, що їм вдасться повернутися додому з України, і не розуміють, за що вони воюють.
Перехоплену розмову опублікували у Telegram-каналі Держприкордонслужби України.
“- Скажи, а ти коли в Чечні був, у тебе було таке, що кожен подих може бути останнім? – сказав солдат.
– Ні, звичайно, синку. Звичайно, ні, – відповів його батько.
– А тут пи**ць. Але я спробую приїхати. Тут дуже багато думати починаєш по-іншому. Ти знав би, як жити хочеться.
– Вірю.
– Це взагалі не фільм, не “9 рота” ні*уя. Тут ноги, руки літають. Ми перші стоїмо. Далі нас нікого немає, позаду нас нікого немає. Будь-якої миті прилетить, і все – пи**ць. У нас тут залишилася від дивізії ху*ня. Ти не уявляєш, як тут страшно. За що ми йдемо? Я не розумію. За що я воюю? За що я прийшов в Україну?
– Ні за що.
– За що мої пацани тут вмирають? Ти знаєш, скільки 200-х?
– Це другий Афганістан.
– Я не розумію, чому Путін сказав йти, бл**ь. Що сталося? Вони є**шуть нас, як с*к останніх. Ми нічого не можемо вдіяти. Ти знаєш, скільки я 200-х поклав до КамАЗу? Тут взагалі пи**ец відбувається”.
