Миші – величезна проблема на фронті, особливо взимку. Вони не лише поїдають харчі військових, а й прогризають одяг, дроти, пошкоджують техніку, заважають спати, кусають і можуть заразити хворобами.
“Вночі якась миша дісталася мені до руки й надгризла пучку пальця й ніготь. А я нічого й не відчув. Іншим хлопцям понадгризали уві сні пучки так, що смартфони вранці не розпізнавали відбитки пальців”, – розповідав боєць 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Володимир.
Чому сталося нашестя гризунів, як боротися з мишами на фронті чи вдома, як утилізувати мертвих мишей і вберегтися від хвороб, що переносять ці тварини – “Українській правді. Життя” розповів теріолог Михайло Русін.
Що треба знати про мишей
Найрозповсюдженішими видами гризунів, які надокучають бійцям на фронті, є миша хатня та пацюк сірий.
Також люди можуть бачити курганцеву мишу (аборигенний вид в Україні), польову мишу, полівок, але вони трапляються набагато рідше.
У народі “польовими” часто називають будь-яких мишей, яких помічають в полі, але це неправильно. Польова миша (Apodemus agrarius) – це конкретний вид, і він якраз в окопах майже не трапляється. Зокрема, через те, що зона бойових дій переважно проходить поза межами природного ареалу цього виду.
“Дикі види інколи теж заходять у бліндажі. Я бачив кілька фото курганцевих мишей минулого року, але це поодинокі повідомлення. Навіть були випадки, коли бачили червонокнижні види гризунів.
Але понад 90% отих бліндажних мишей – це саме хатня миша, інвазивний вид”, – каже Михайло.
Чому так багато мишей з’явилося в окопах?
“Нашестя” гризунів на бліндажі, окопи та інші локації, де перебувають військові, має кілька причин.
По-перше, у полях біля лінії фронту дуже багато їжі для гризунів. Поля засіяли озимими ще до повномасштабної війни, але через бойові дії врожай не зібрали.
“Фактично там дуже багато кормів і, якщо немає пожеж, гризуни захищені від хижаків. Крім того, на полях раніше боролися з гризунами, і їхня чисельність іноді сильно скорочувалась (при цьому могли страждати й рідкісні види ссавців і птахів). Зараз цього немає по всій лінії фронту.
Інвазивні види проникли в окопи через присутність великої кількості людей в полях, через постійне порушення біотопів, риття та будівництво. А природні види могли підняти свою чисельність в окопах, потрапляючи з полів”, – розповів Михайло Русін.
Водночас, наскільки відомо досліднику, популяція видів, які живуть у дикій природі, не збільшувалася.
“Це виключно фактор війни. У природі все відбувається гармонійно. Ми постійно проводимо моніторинг в центральній Україні, і там все нормально з популяцією. А от на сході якраз відбувається вся ця історія”, – каже теріолог.
По-друге, хатня миша – це інвазивний вид, який звик жити ближче до людей і харчуватися переважно людськими запасами. А зараз у полях перебуває дуже багато людей і фронт охоплює велику територію.
Хоч у полі достатньо їжі, печиво чи крупи від військових легше добути, вони смачніші й поживніші, каже Михайло.
Зрештою, миші набиваються в окопи через холод.
Як боротися з мишами?
У “хатніх” умовах дуже важливо ізолювати харчові продукти від мишей та максимально “перекрити” гризунам шлях потрапляння до житла. Однак в умовах окопу це майже неможливо зробити.
“Миші прогризуть будь-яку ємність, крім металевої. Хоча навіть тонкий алюміній прогризають. Стандартна практика, щоб миші не дісталися до якихось продуктів, підвішувати їх десь на балки, під стелею. Але в окопах чи бліндажах – це малореалістично”, – каже теріолог.
Існують різні способи боротьби з гризунами. Розглянемо найпопулярніші.
Коти
Не варто заводити котів лише для того, щоб вони ловили мишей, або пропонувати таку здобич домашньому коту.
Та якщо у вас у бліндажі чи вдома вже живе кіт-мишолов, він може дещо зменшити кількість гризунів. Особливо, якщо крім хижака у вас є пастки.
Найважливіше – не використовувати отрути, тому що кіт може з’їсти отруєну мишу і загинути.
Також теріолог радить не перегодовувати кота, щоб той не втратив хижацькі навички.
“Котів дійсно колись використовували під час навали мишей у різних країнах. Собаки можуть ловити мишей, але не так ефективно. Також у Середньовіччі люди заводили тхорів, але зараз такої практики не існує. Тому можна заводити котів.
Якщо потрібні саме мишолови, вони мають бути більш-менш на самопідтримці, щоб їх не перегодовувати кормом”, – каже експерт.
Утім, інколи кіт буває зовсім незацікавлений у мишах, тож покладатись на чотирилапого не варто.
Біородентициди
Родентициди – це загальна назва всіх препаратів, які знищують гризунів. Біологічні родентициди – це не отрута, а спеціальний засіб з бактеріями, який інфікує популяцію гризунів хворобою, що не передається людині.
Перш ніж вийти на ринок, такий препарат обовʼязково тестується, щоб він був безпечним для людей, свійських тварин і птахів.
Найпоширеніший біородентицид – на основі бактерії Salmonella enteridies var. Issachenko, що викликає мишачий тиф. Може продаватись у вигляді зернової маси або гелю.
Доза, якою треба “заразити” приманку, вказана в інструкції до кожного препарату.
За словами теріолога, біородентициди дуже ефективні. Основна перевага у тому, що вони не шкодять людині та іншим тваринам, крім гризунів.
Із недоліків – можливе надмірне поширення хвороби серед гризунів. Наприклад, хатні миші можуть заразити мишачим тифом польових мишей.
“Якщо всі почнуть масово використовувати цей мишачий тиф по всьому фронту, то це може призвести до локальної загибелі популяції, в тому числі червонокнижних видів. На жаль, такий ризик є, але з цим нічого не зробиш”, – каже Михайло.
Зауважимо, що з часом гризуни стають резистентними до тих чи інших захворювань, тому теріолог радить періодично змінювати родентициди.
“Захворювання не вбиває 100% популяції. Є таке поняття як резистентність. І чим більша чисельність, тим більша імовірність, що хтось буде резистентним. Так працює еволюційний відбір.
Тому я б не радив користуватися одним і тим самим видом біородентициду або отрути постійно”, – каже теріолог.
Отрути
Другий тип препаратів проти гризунів – отрутохімікати.
Найчастіше вони виготовлені на основі антикоагулянтів (препаратів, які гальмують процес згортання крові), зокрема бродіфакуму чи бромодіалону.
Застосовувати отрути на основі сполук важких металів, як-от фосфід цинку, взагалі не можна!
Отрути ефективні у знищенні гризунів, але є небезпечними і для людей, і для інших тварин.
Наприклад, у 2021 році в заповіднику “Асканія-Нова” на Херсонщині масово загинули сірі журавлі, занесені до Червоної книги.
Причиною смерті було отруєння бродіфакумом – фермери масово використовували отрутохімікати на його основі навколо заповідника, а журавлі з’їли отруєне зерно.
Аналогічна ситуація може статися з хижими птахами, котами чи собаками. А велика кількість загиблих тварин – це завжди ризик захворювань.
“Найчастіше отрути – це антикоагулянти, зокрема бродіфакум. Він дуже ефективний, але я особисто не в захваті від нього, бо він є високотоксичним для всіх тварин. Імовірність, що кіт отруїться мишами, досить велика. Тому бажано не використовувати отрутохімікати”, – каже Михайло Русін.
Якщо ж ви все-таки використовуєте отруту, важливо дотримуватися правил безпеки.
Важливо: не контактуйте з отрутою голими руками!
Щоб вберегтися від випарів отрути, деякі зоологи радять розсипати її у масці, рукавичках та окулярах. Зрозуміло, що в умовах фронту це майже нереально. Але варто принаймні використовувати рукавички.
Дозування і спосіб застосування вказані в інструкції. Усе залежить від конкретного засобу, каже Михайло Русін.
Отруєну приманку можна насипати біля мишачих схованок – у нору, за якимись ящиками тощо.
Під час роботи з отрутою не можна їсти, пити чи курити. Також її потрібно зберігати якомога далі від їжі та води.
Пастки
Стандартна пастка – це мишоловка з дужкою, яка бʼє гризуна в той момент, коли він бере приманку.
Також ефективні липкі стрічки, але лише для малої кількості мишей.
“В такій ситуації, як зараз, досить непогано спрацьовують саморобні пастки. Наприклад, беруть відро з кришкою, яка рухається, і ставлять на неї приманку. Це наче бак для сміття, де кришка відкривається і потім стає на місце.
Коли миші залазять на таку кришку, то просто падають вниз, і відро слугує накопичувачем”, – каже Михайло.
Коли ви відловили мишей у відро, їх можна отруїти біородентицидом.
“Якщо ви відловили мишей і хочете гуманно віднести їх кудись, теоретично це можливо. Але вони повертаються. Відомо, що вони можуть повертатися за кілька кілометрів. Тому мишей можна отруїти або, наприклад, залити водою.
Єдине, що я завжди кажу, з цього не треба робити якийсь фетиш, щось неадекватне, прив’язувати до дронів, до мін чи гранат”, – наголошує Михайло Русін.
Ультразвук
Попри старання маркетологів, ультразвукові відлякувачі мишей – неефективні, наголошує Михайло Русін.
Те саме стосується народних методів і запахів, які нібито відлякують мишей (м’ята, коріандр тощо).
“Якщо підсумувати, то найефективнішими є три варіанти: заводити котів, використовувати біопрепарати на основі мишачого тифу, і використовувати мишоловки з накопичувачем, які можуть відловлювати дуже багато мишей за раз”, – наголошує теріолог.
Миші помирають. Як їх утилізувати?
Коли отрута або біородентицид подіяли, виникає дві проблеми – розклад загиблих гризунів і трупний запах.
Щоб мінімізувати трупний запах, обирайте родентициди, у складі яких є муміфікатори – так миші “висихають”, а не розкладаються.
“Миші ж не виходять і не вмирають рядочками посеред кімнати чи посеред бліндажу. Вони можуть бути в якихось щілинах, тому в хаті чи в бліндажі буде стояти трупний сморід. Потім вони муміфікуються, але проходить досить багато часу”, – каже теріолог.
Тіла гризунів дуже часто неможливо дістати зі схованок, у яких вони померли.
Якщо у приміщенні є багато трупів, там можуть розмножуватися різні патогени, які можуть бути небезпечні для людини. Тому бажано знаходити й ліквідовувати трупи. Як варіант – закопувати.
А як боротися з мишами у хаті?
У старих сільських хатах може бути “нашестя” хатніх мишей, бо всередині багато схованок. У нових будівлях гризунів зазвичай мало.
“У людей постійно є запас “кормів”, тобто крупи, макарони, хліб, овочі, фрукти. Сховище і запас кормів – це два фактори, які дозволяють мишам добре почуватись в будинках”, – каже Михайло Русін.
Поради щодо мишей на фронті актуальні і для умов приватного будинку чи сільського господарства.
Та у цивільних людей є перевага щодо боротьби з гризунами: можна викликати спеціальні служби, які проводять дератизацію.
“Бувають різні хати. Інколи там живуть десятки мишей, а буває 1-2 штуки. Якщо їх до десятка, то можна запросто відловити мишоловкою, виставити капкани, а потім закопати трупи.
Якщо ж відбувається суттєва інвазія, можна використовувати біородентициди або звертатись до приватних фірм. Державної служби, яка займається дератизацією, у нас нема”, – каже Русін.
Як вберегтися від хвороб під час “нашестя” гризунів?
Гризуни є носіями багатьох зоонозних захворювань – тобто тих, які передаються від тварини до людини. Найпоширеніші хвороби, які переносять гризуни, – це туляремія, лептоспіроз і “мишача лихоманка” (геморагічна гарячка з нирковим синдромом).
Людина може інфікуватись через контакт із хворими гризунами, через їхній кал та сечу, через інфіковану воду чи продукти. Також деякі захворювання можуть переносити кліщі, комарі чи блохи.
“Треба пам’ятати, що туляремія і лептоспіроз на півдні України завжди мали осередки існування. Майже щорічно були випадки, коли люди, які працювали в полях, могли підчепити захворювання від гризунів. Під час Другої світової війни туляремія була дуже серйозною проблемою.
Хоч зараз хвороба лікується, але вона дуже тривала і неприємна. Тому не можна чіпати мишей, не можна користуватися продуктами, які були ними пошкоджені”, – додає вчений.
Вберегтися від зараження допоможуть такі правила:
Не контактуйте з гризунами!
Звісно, в окопах миші контактують з бійцями проти їхньої волі – набиваються у ліжко чи подушки, лазять по одягу. Та важливо не збільшувати цей контакт навмисно (не гладити, проганяти, наскільки це можливо).
“Дуже часто є такі випадки, коли люди починають підгодовувати мишей печивом або чимось ще, вони в них із рук беруть їжу. Звісно, це мило, але це порушення правил біобезпеки. Особливо, якщо печиво їсть одночасно людина і миша – це взагалі неприпустимо”, – каже Михайло Русін.
Не доїдайте за гризунами.
Звідси випливає наступне правило – утилізуйте продукти, пошкоджені мишами.
Не вживайте їжу, на якій видно ознаки перебування гризунів (сліди зубів або екскременти).
Не залишайте відкритими місткості з їжею, пляшки з водою, щоб туди не потрапили виділення гризунів. Оперативно прибирайте екскременти, стежте за чистотою води та посуду.
Не беріть гризунів чи їхні трупи голими руками.
Не можна голими руками торкатись гризунів, прибирати їхні трупи чи екскременти, а також їсти чи курити одразу після цього.
Якщо ви вже торкнулись миші або продуктів, на які вона могла випорожнитись, дуже добре вимийте і продезінфікуйте руки.
Також бажано, щоб отруюванням та утилізацією гризунів займалась людина, вакцинована проти лептоспірозу.
“Завжди бажано використовувати рукавички або хоч вологу серветку чи щось таке. Якщо довелося все ж брати гризунів голими руками, дуже важливо помити руки з милом та обробити антисептиком”, – радить теріолог.
Стережіться кліщів та блох.
Кліщі та блохи можуть передавати захворювання. Якщо бачите, що на дохлій миші багато бліх – якнайшвидше утилізуйте її, не забувайте про рукавички, “струсіть” одяг.
“Треба бути дуже уважним і не чіпати їх голими руками. Вдягніть рукавички, ретельно приберіть трупи й те місце, де вони були, помийте руки. Я розумію, що це важко реалізовувати в зоні бойових дій. Але за можливості варто це робити”, – каже теріолог.
Якщо помічаєте тривожні симптоми – одразу звертайтеся до медиків.
Якщо після контакту з гризунами або підозрілою їжею у вас з’явився головний біль, гарячка, біль у м’язах, почервоніння очей, діарея, висипання – зверніться до лікаря так швидко, наскільки це можливо, наголошує Михайло Русін.
Олена Барсукова, УП. Життя
