За церковним календарем 19 січня відзначають Богоявлення Господнє, хрещення Ісуса Христа і освячують воду.
Православна церква вчить, що саме цього дня Ісус з Назарета прийшов до Іоанна. І коли той поклав Йому руку на голову, тоді й сам був охрещений від Нього.
Охрестившись, Ісус вийшов з води, і розкрилися над Ним небеса, та побачив Іоанн Духа Святого, що спускався, як голуб, і зійшов на Христа, а з неба було чути голос Бога Отця: «Це Син Мій улюблений. У Ньому Моє благовоління».
На Водохреща 19 січня воду освячують у річках, ставках та криницях. Зветься вона хрещенською. Люди вірять, що вона є своєрідною панацеєю від багатьох недуг та приписують їй властивість ніколи не псуватися.
У народі за тиждень до свята на водоймах випилювали крижаного хреста, обливали його буряковим соком та прикрашали ялиновими гілками. На водосвяття відправлялися всі. Після освячення води, пучком сухих васильків кропили все у хаті та господарстві, потім писали хрестики на образах, сволоці, дверях і миснику. По обіді дівчата бігли вмиватися в йорданській воді, «щоб були рожеві лиця». А хлопці змагалися навкулачки за хреста: куток проти кутка або село проти села. Переможці забирали собі крижаного хреста.
19 січня народились:
1861 – Григорій Павлуцький – один із засновників української школи мистецтвознавства. Уперше ввів до академічного курсу цикли лекцій з історії українського мистецтва та із сучасного українського мистецтва. Активно долучився до організації українських національно-культурних установ.
1889 – Марія Тим’як – народний майстер мистецької кераміки. Створювала оригінальний побутовий посуд (миски, глечики), вазочки і фігурки, оздоблюючи їх геометричним орнаментом. Вироби зберігаються у музеях Києва і Львова.
1912 – Тимофій Левчук – український кінорежисер, народний артист, лауреат Шевченківської премії. Фільми: «Іван Франко», «Калиновий гай», «Два роки над прірвою», «Помилка Оноре де Бальзака», «Родина Коцюбинських» та ін.
19 січня відзначають:
Хрещення Господнє.
Події 19 січня:
1906 – побачив світ перший номер першого українського сатиричного журналу «Шершень».
1907 – у журналі «Вар’єте» з’явилися перші рецензії на кінофільми.
Чи знаєте ви, що:
Перший україномовний ілюстрований сатиричний журнал «Шершень» виходив від 6 (19) січня до 14 (27) липня 1906 року в Києві.
Його видавцем і редактором був Володимир Лозинський. За цей період з’явилося 26 чисел, з них три були подвійні. Було встановлено, що причиною виходу у світ подвійних номерів була конфіскація матеріалів, в основному малюнків, що готувалися до наступних випусків.
Перший подвійний номер «Шершня» (16–17) вийшов 28 квітня 1906 р. Досі не встановлено, який саме матеріал №16 потрапив під заборону, але було зрозуміло, що подальше видання журналу було під загрозою. Побоюючись заборони видання «Шершня», редакція вирішила негайно отримати дозвіл на випуск іншого аналогічного видання. Ним мав стати ілюстрований гумористично-сатиричний журнал «Чміль». Дозвіл на його видання отримав секретар журналу «Шершень» А. Коваленко 15 квітня. Але «Шершень» не заборонили і дозвіл на новий журнал залишився невикористаним.
Над випусками «Шершня» працювали такі визначні постаті, як Михайло Коцюбинський, Агатангел Кримський, Іван Липа, Осип Маковей, Іван Нечуй-Левицький, Людмила Старицька-Черняхівська, Василь Стефаник, С. Тимченко, Гнат Хоткевич та ін.
На обгортці першого номера «Шершня» – малюнок Ф. Красицького, родича Т. Шевченка. Малюнок без назви і супровідного тексту, але його зміст зрозумілий. Художник висвітлив класовий поділ суспільства та його боротьбу. Через проламану тюремну стіну молодий робітник лівою рукою передає ув’язненій українській дівчині прапор з написом «Воля». Біля неї лежать на бруку тіла вбитих. А далі зображені фабрики, оточені густим чорним димом.
Ф. Красицькому належать й інші гострі карикатури, в яких зображував в’язня, котрий через ґрати дивиться на ластівок, що звили гніздо, або п’яного довговусого і череватого пана-росіянина, що солодко спить на мальованій печі, а в дверях товпляться селяни, чекаючи його наказів про розподіл роботи…
Видання «Шершня» припинилося у липні 1906 р. без офіційного розпорядження з боку влади. Постійні переслідування, штрафи, конфіскації зламали наполегливість та силу осіб, які готували та видавали журнал.
В українській політичній журналістиці періоду революції 1905–1907 рр. журнал «Шершень» займає провідне місце. Це єдиний із сатиричних журналів України, який неодноразово привертав увагу філологів, мистецтвознавців та істориків.
У фондах НБУ ім. В. І. Вернадського, у відділі рідкісної книги зберігаються всі номери журналу «Шершень», окрім останнього (№ 26) за 1906 р.: № 1–25. (www.osvita.ua)
«Рідна країна»
