У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №16034 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо відстрочки для громадян України, які повертаються в Україну».
Про це пише портал «Судово-юридична газета».
Що пропонується
Законопроєкт зберігає чинну норму про 12-місячну відстрочку для військовозобов’язаних і резервістів віком 18–25 років, які під час воєнного стану служили за річним контрактом і були звільнені з певних підстав. У цей період їх можуть призвати лише за згодою.
Головна новація — нова частина 8 статті 23. Не підлягатимуть призову на військову службу під час мобілізації протягом 90 календарних днів:
- З дня в’їзду в Україну — військовозобов’язані громадяни, які станом на 24 лютого 2022 року перебували за межами України або після цієї дати виїхали на законних підставах і безперервно перебували за кордоном до дня повернення.
- З дня прибуття з тимчасово окупованої території на підконтрольну українській владі територію — військовозобов’язані, які безперервно проживали на окупованій території з дня початку її тимчасової окупації до дня прибуття.
Важливі умови
- Відстрочка надається лише один раз (незалежно від підстави).
- Виникає автоматично з дня настання відповідної підстави.
- Оформлюється автоматично через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі даних державних інформаційних ресурсів.
- Подання заяви, документів чи особисте звернення до ТЦК та СП не потрібне.
- Лише якщо необхідних відомостей немає в реєстрах, людина має право звернутися до ТЦК із заявою та підтверджувальними документами.
- У період дії відстрочки призов можливий лише за згодою особи.
Перевірка підстав і оформлення відстрочок залишається за ТЦК та СП, крім випадку автоматичного оформлення за новою частиною 8.
Навіщо пропонують зміни
У пояснювальній записці зазначається, що тривала збройна агресія Російської Федерації проти України, тимчасова окупація частини території України з 2014 року та повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року спричинили масштабне переміщення громадян.
Частина українців перебувала за кордоном уже станом на 24 лютого 2022 року. Інші після цієї дати виїхали на законних підставах і через війну, безпекові ризики, сімейні обставини або зміну життєвої ситуації тривалий час не поверталися.
Окрему категорію становлять громадяни, які залишалися на тимчасово окупованих територіях від початку їх окупації та повертаються на територію, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі.
У пояснювальній записці наведено дані Eurostat, відповідно до яких станом на 31 травня 2026 року 4,38 млн осіб, які виїхали з України, перебували під тимчасовим захистом у Європейському Союзі. Повнолітні чоловіки становили 26,8% цієї сукупності.
За оцінкою Центру економічної стратегії, на початку 2026 року за кордоном перебували близько 5,6 млн українських біженців. При цьому зазначається, що ці показники мають різне охоплення та методологію і не підлягають механічному додаванню, однак у сукупності підтверджують довгостроковий характер зовнішнього переміщення.
Мобілізація є одним із бар’єрів для повернення
У пояснювальній записці зазначено, що повернення громадян не є автоматичним наслідком зменшення інтенсивності бойових дій.
Дослідження Центру економічної стратегії, проведене Info Sapiens у грудні 2025 — січні 2026 року, показало, що намір повернутися мали 43% опитаних, тоді як 36% не планували або скоріше не планували повертатися.
Серед бар’єрів респонденти називали війну та страх за безпеку — 58%, проблеми з інфраструктурою та електропостачанням — 41%, а також мобілізацію чоловіків — 29%.
Для чоловіків та молоді віком до 35 років мобілізація була другим за значущістю бар’єром після безпекових ризиків — 45%.
Водночас опитування УВКБ ООН свідчить про збереження потенціалу повернення: 57% біженців висловлювали зацікавленість повернутися додому в майбутньому. Визначальними чинниками вони називали безпеку, житло, соціальні послуги та роботу.
Автори законопроєкту зазначають, що невизначеність щодо можливості після в’їзду дістатися місця проживання, відновити документи, налагодити житло, побачити родину, влаштувати дітей, пройти медичні й адміністративні процедури або впорядкувати трудові відносини створює додатковий стримувальний ефект.
При цьому йдеться не обов’язково про відмову від виконання військового обов’язку, а про необхідність мінімально передбачуваного перехідного періоду перед застосуванням загальних правил мобілізації.
Окремо пропонують захистити тих, хто повертається з окупації
У пояснювальній записці зазначається, що особливо гостро проблема проявляється щодо громадян, які повертаються з тимчасово окупованих територій.
Такі люди можуть не мати чинних документів, доступу до українських реєстрів, стабільного житла чи підтвердженого місця проживання.
У травні 2026 року ЗМІ повідомляли про випадок мобілізації жителя Херсонщини в перший день після повернення з окупації. Відповідний ТЦК та СП провів службову перевірку та повідомив про організаційні заходи для недопущення подібних випадків у майбутньому.
У документі наголошується, що навіть без правової оцінки конкретної ситуації цей випадок демонструє відсутність єдиного перехідного механізму для громадян, які повертаються з окупації.
Як має працювати автоматична відстрочка
Законопроєкт передбачає автоматичне оформлення відстрочки на підставі міжреєстрової взаємодії.
У пояснювальній записці зазначається, що система має отримувати та зіставляти щонайменше відомості про військово-обліковий статус особи, дату та законність виїзду, дату в’їзду, відсутність проміжного в’їзду.
Для громадян, які повертаються з тимчасово окупованих територій, мають використовуватися доступні відомості про проживання та дату прибуття.
Результат має невідкладно відображатися в електронному військово-обліковому документі.
У документі також зазначається, що практика Міністерства оборони підтверджує можливість автоматизованого оформлення та продовження відстрочок. Станом на 15 липня 2026 року понад 90% чинних відстрочок могли бути продовжені автоматично для 22 категорій за наявності підтверджувальних даних у реєстрах.
Запроваджені з 1 листопада 2025 року правила також передбачили цифровий формат, автоматичне продовження та подання паперових документів через ЦНАП замість особистого звернення до ТЦК та СП.
Чому обрали саме 90 днів
Автори законопроєкту вважають, що три місяці є достатнім, але не надмірним строком для виконання базових дій із реінтеграції.
Йдеться про відновлення документів і доступу до реєстрів, визначення місця проживання, вирішення сімейних та медичних питань, оформлення трудових відносин і впорядкування військово-облікових даних.
Строк буде фіксованим, не продовжуватиметься автоматично, надаватиметься лише один раз і не перешкоджатиме добровільному вступу на військову службу.
Кого охопить запропонований механізм
Дата 24 лютого 2022 року в законопроєкті використовується як межа початку повномасштабної фази агресії. Водночас запропонована норма охоплює не лише тих, хто виїхав саме цього дня.
Вона поширюється також на громадян, які після 24 лютого 2022 року законно виїхали з України та безперервно перебували за кордоном до повернення.
Формулювання щодо початку тимчасової окупації території не прив’язане виключно до 24 лютого 2022 року. Тому воно охоплює мешканців Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та окремих територій Донецької і Луганської областей, окупованих із 2014 року, а також територій, окупованих пізніше.
Водночас вимога законного виїзду після 24 лютого 2022 року має не допустити надання переваги особам, які порушили встановлений порядок перетинання державного кордону.
Умова безперервного перебування за межами України або на тимчасово окупованій території звужує механізм до фактичного повернення після тривалої відсутності чи ізоляції. Одноразовість відстрочки не дозволяє поновлювати 90-денний строк повторними поїздками.
Що передбачає законопроєкт щодо Конституції
У пояснювальній записці автори посилаються на положення Конституції України, які закріплюють обов’язок держави забезпечувати оборону і захист суверенітету та територіальної цілісності України — стаття 17, обов’язок громадян щодо захисту Вітчизни — стаття 65, рівність громадян перед законом — стаття 24, а також гарантію права громадянина України в будь-який час повернутися в Україну — стаття 33.
Автори документа зазначають, що законопроєкт не скасовує військового обов’язку, а лише відкладає можливість примусового призову на визначений строк.
Відмінність у правовому режимі для поверненців обґрунтовується об’єктивно відмінними обставинами — тривалим перебуванням поза українським адміністративним і соціальним середовищем або проживанням в окупації та необхідністю відновлення документів, житла, зв’язків із державними реєстрами і проходження первинної реінтеграції.
Критерії, запропоновані законопроєктом, є загальними, перевірними та нейтральними щодо регіону походження, політичних поглядів, майнового стану чи професії. Відстрочка є одноразовою, строковою, пов’язаною із законністю виїзду та не виключає призову за згодою особи.
