Опубліковано: 16 Січня, 2022. Переглядів: 837


Карпатські рисі уміють робити селфі! (ФОТО)

Відстежити їх допомагають комп’ютеризовані системи, 70 «фотопасток».

На заповідній території Національного природного парку “Сколівські Бескиди” (24 тисячі 369 га) мешкають щонайменше десять рисей – вісім дорослих особин і двоє їхніх чад.

Наявність цих рідкісних звірів природоохоронцям вдалося встановити з допомогою прикріпленої до дерев чутливої імпортної апаратури – так званих фотопасток, які фіксують життя диких звірів, анітрохи не втручаючись у їхнє життя.

Ми вже розповідали, як зга­дані прилади допомага­ли облікувати у Карпатах вовків, оленів, ведмедів, навіть при­блудного лося. Але, погодьте­ся, “підглянути” за вкрай потай­ними рисями – нелегка справа, справжня удача. Подробиці цього “фотополювання” корес­понденту “Високого Замку” роз­повів директор згаданого парку Василь Приндак.

– Життя звірини ми відсте­жуємо не як нам заманеться, а за певною методикою, – каже Василь Петрович. – Заповідну площу ділимо на рівномірні ква­драти, і комп’ютер визначає, де потрібно розмістити “фотопаст­ку”, – їх у нас працює 70. Апа­ратура дозволяє ідентифікува­ти кожну тварину. Зокрема рись – за розміщенням плям на її тілі, вони не повторюються на іншій особині. За три-п’ять років змо­жемо точно порахувати, скіль­ки цих “велетенських кішок з ки­тицями на вухах” живе у нашому регіоні. Думаю, їх значно біль­ше, ніж наразі виявлено.

У Карпатах рись почувається доволі комфортно. Як правило, для свого побутування вибирає прадавні ліси (букові, ялинові, ялицеві), “незаймані” зони, куди не ступає нога людини, а відтак немає причин для хвилюван­ня. Значну частину свого життя проводить на деревах – добре лазить по них, з них полює.

Рисі – вкрай обережні ство­ріння. Людину чують здалека (все залежить від рельєфу міс­цевості, напрямку вітру), тому завбачливо ховаються від неї. Через це побачити рись вкрай складно.

“Фотопастки” автоматично реагують на рух. Знимкують і за­писують зняте на карту пам’яті як удень, так і вночі. Клацання затвора звірі не чують. Як і не бачать фотоспалаху, який за по­треби підсвічує рухомий об’єкт.

– Звірі наших камер не боять­ся, – уточнює пан Василь. – Ма­ємо унікальні кадри, коли та чи інша тварина, помітивши щось підозріле для неї, заглядає в об’єктив. Тоді і спрацьовує ка­мера. Такі селфі у нас робили у тому числі рисі. Чи не зривали рисі ці камери своїми лапами чи зубами? Таких випадків не було. Збитки нам робили лише деякі безвідповідальні люди…

Насамкінець ми запитали у пана Василя, світлини яких зві­рів у “фотопастці” стали для нього сюрпризом.

– Найбільшою несподіван­кою було, коли в об’єктив по­трапив лісовий кіт. Сліди його бачив давно, а от самого ко­цура вистежити не вдавалося. “Фотопастка” заспокоїла дея­ких скептиків, які раніше вважа­ли вигадкою нашу інформацію про цього рідкісного екземпля­ра. Тепер маємо документальні докази.

Іван Фаріон, ВЗ


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading...