Витрачати калорій більше, ніж отримувати зі стравами — здавалося б, це просте рівняння допомагає тримати у межах норми вагу. Однак часом вона вперто не хоче знижуватися. Ви не переїдаєте, регулярно робите руханку, утім жировий “рятувальний пасок” на животі не зникає. То, може, щось не так із гормонами голоду й ситості?
Як вони працюють і чи можна на них вплинути?
— Почнімо з лептину (гормону ситості) — це пептидний гормон жирової тканини, який регулює енергетичний баланс, сигналізує мозку про достатність запасів жиру й пригнічує голод, — розповідає Андрій Дінець, хірург-ендокринолог вищої категорії, кандидат медичних наук. — Діє принцип: при голоді рівень лептину нижчий, при ситості — вищий.
Ще один важливий фактор — гормон голоду (грелін). Він активно виділяється, коли шлунок людини порожній, вона хоче їсти й сигнал про це надходить у головний мозок, де розташований центр насичення і голоду. Коли ми поїли, рівень греліну знижується, бо тоді, власне, починає працювати гормон лептин. Але деякі люди постійно голодні, бо грелін у них регулярно продукується, а ось лептину недостатньо або чутливість до нього понижена — нема відчуття насичення їжею. Це лепт инорезис тен т н іс т ь — один із ключових механізмів набору ваги. Так буває, якщо в організмі порушений метаболізм: є надлишкова вага або навіть ожиріння (при якому індекс маси тіла — понад 30 і більше кг/м2 ).
— Чи можна, впливаючи на рівень лептину і греліну, допомогти людині позбутися надмірної ваги?
— Так, є ліки, що впливають і на синтез греліну, і на лептинорезистентність. Це група препаратів, які узагальнено називають пептидами. Вони сприяють зменшенню жирової тканини, покращують сприйняття лептину, знижують апетит, нормалізують обмін речовин. Зокрема й обмін інсуліну — він виділяється бета-клітинами підшлункової залози та регулює рівень глюкози в крові. Важливо, що в процесі такого лікування пацієнти змінюють стиль харчування — менше вживають солодкого або відмовляються від нього, не переїдають. А загалом лікування ожиріння комплексне й передбачає, крім зміни стилю харчування та фармакологічної корекції, також введення у звичку дозованого фізичного навантаження, яким може бути, приміром, ходьба від 10 тисяч кроків на день. Режим сну також слід враховувати при терапії ожиріння.
— Як вони пов’язані?
— Нічне безсоння, постійне недосипання провокують викид гормону стресу кортизолу та інсуліну, який теж підвищується у стресовій ситуації. Вони впливають на метаболізм жирової тканини і за певних умов можуть сприяти набору надмірної ваги. У стані нервової напруги люди схильні переїдати або вживати багато солодощів, бо це швидке джерело енергії та дофаміну (гормону щастя), що дає короткочасне відчуття безпеки та спокою.
— Чи завжди надмірна вага співвідносна з апетитом людини й кількістю їжі, яку вона споживає?
— Ні. Буває, що людина з нормальним метаболізмом, фізично активна, їсть з апетитом, але не набирає ваги. А інша, намагаючись схуднути, починає рахувати кожну калорію, та вага вперто стоїть на місці. Це може бути пов’язане з епізодами переїдання у минулому, зокрема споживанням надмірної кількості простих, легкозасвоюваних вуглеводів. Організм усю зайву енергію відкладав у жирові депо. Тепер, щоб змусити їх звільнятися, часом мало фізичної активності, раціонального харчування. Бо жир не “тане” й через певні генетичні особливості. У такій ситуації лікар може призначити фармацевтичні препарати, які допомагають переходу білого жиру в бурий і коричневий. Поясню: головна функція білого жиру — довгострокове зберігання енергії, теплоізоляція та захист внутрішніх органів від механічних пошкоджень. А бурий і коричневий спалюють калорії для вироблення тепла, а не запасають їх. Зменшення запасів білого жиру допомагає поступовому зменшенню ваги — з оптимальним темпом до 600 — 700 грамів на тиждень.
Ірина Конторських, Експрес
