Таку думку висловлює оглядачка The Guardian Наталі Точчі.
Пропозиція Папи Франциска, що Україна повинна мати “мужність” підняти “білий прапор” і домовитися про врегулювання війни з Росією, тобто капітулювати, глибоко шокувало Київ і його прихильників. Такою була відповідь обуреного глави МЗС Дмитра Кулеби: “Київ підніме єдиний, жовто-блакитний український прапор”.
Хтось може вважати, що слова Папи не мають значення щодо того, як йде війна. Папа не вперше виказує відверті проросійські симпатії. А посередництво Ватикану, наприклад, щодо звільнення викрадених Росією українських дітей, поки що не увінчалося успіхом.
Проте, слова Папи дуже актуальні, і це небезпечно. По-перше, ці висловлювання дають моральне прикриття відверто прокремлівській лінії, яка проходить глибоко у деяких колах на заході, від республіканців-трампістів у США до націоналістичних правих і популістських лівих у Європі. Твердження, що війна може закінчитися лише капітуляцією України – саме те, про що Володимир Путін говорить більше двох років. Те, що такий релігійний авторитет як Ватикан дотримується тієї ж лінії, забезпечує неймовірну політичну підтримку для Кремля та його прихильників у Європі та за її межами.
По-друге, слова Папи мають значення, бо відображають погляди, поширені на Глобальному Півдні. Франциск проектує не проросійські настрої, а глибоко вкорінене антизахідництво. Його тлумачення війни акцентує на нібито провині НАТО та західного ВПК. Неспроможність Заходу переконливо довести свою позицію на Глобальному Півдні – проблема західних лідерів. Особливо з огляду, що погляди і голоси Півдня мають усе більше значення в міжнародних відносинах. Проблема значно загострилася через небажання США та ЄС зупинити катастрофічну війну Ізраїлю в Газі.
Саме тому, що слова Папи мають значення, важливо сказати, чому він не має рації. Він помиляється щодо минулого, сьогодення і, можливо, майбутнього.
Два роки від початку повномаштабного вторгнення Україна бореться на фронті. Дехто міг би сказати, що заклик Папи до капітуляції керується відстороненим політичним реалізмом – дивна традиція для релігійного авторитету, але все ж. Мовляв, краще здатися зараз, ніж зазнати поразки потім.
Однак, якщо реалізм справді мотивує Папу, то чому він не закликав Росію здатися й відійти, коли перша спроба росіян підкорити Україну провалилася, а ЗСУ повернули приблизно половину території, яку втратили за перші кілька тижнів вторгнення?
Коли Понтифік говорить, щоб Україна “підняла білий прапор”, не згадуючи про Росію, він насправді звинувачує українців і Захід у провокуванні Росії на війну. Наприклад, через прагнення вступити в НАТО. Він повністю нехтує імперськими амбіціями, які спонукали Кремль до вторгнення в Україну.
Такі як Папа, хто вважає, що в усьому винен Захід, мабуть, продовжать це робити, попри докази, надані на підтвердження протилежного.
Однак помилки Понтифіка не обмежуються причинами вторгнення. Нинішня динаміка війни, а особливо проблеми України на фронті, випливають із того, що західний ВПК, який Папа ганить, зробив замало, а не забагато. На противагу тому, що оборонна промисловість Заходу нібито розпалює війну є втрати ЗСУ, спричинені браком солдатів і зброї у відбитті російських атак. Крім того, Європейську оборонну промисловість на відміну від російської, не перевели на військові рейки, а Конгрес США все ще тримає $60 млрд військової допомоги Києву в заручниках внутрішніх політичних суперечок.
Якщо Україна програє, то це через те, що вогонь її артилеріії значно слабкіший від того, яким був минулого літа. Поки Захід вагається, Росія уже поповнила свої військові запаси, а Північна Корея дала Москві приблизно 1,5 млн снарядів. Києву потрібна зброя не просто для захисту свого фронту, а для захисту мирного населення, яке мало б бути важливим для Папи. Саме завдяки західним системам ППО ЗСУ може захистити громадян і цивільну інфраструктуру по всій країні від ударів російських дронів і ракет.
Завдяки військовій допомозі із заходу Україна знищила близько третини російського Чорноморського флоту і так забезпечила постачання зерна на Глобальний Південь. Це сталося попри те, що минулого року Росія вийшла із “Чорноморської зернової ініціативи”.
Дивлячись у майбутнє, Папа припускає, що капітуляція України покладе край війні. Ймовірно, через угоду, яка дозволить Росії зберегти контроль над п’ятьма частково окупованими українськими областями. Можливо, над кількома іще, як-от Одеська. Саме такі умови миру ймовірно, хотів би бачити і кандидат у президенти США Дональд Трамп.
Звичайно, ні в кого немає кришталевої кулі, щоб побачити майбутнє. Але якщо поведінка Путіна в минулому може і є якимось показником, то зараз немає жодних доказів того, що це могло б означати стабільність та завершення війни.
Про що Папа воліє забути, то про те, що це не перша війна, яку Путін розв’язав у Європі, починаючи з Грузії в 2008-му та України в 2014-му. Щоразу, коли Захід відходив убік і применшував російську загрозу, Москва поверталася, щоб відкусити ще більший шматок. Так само Папа нехтує нарощуванням військової сили РФ, яка, за словами європейської розвідки, може становити пряму загрозу для НАТО через кілька років.
Словом, навіть у морально осудному сценарії, коли до слів Папи дослухаються і Захід кине Україну під ноги диктатора, усе вказує на те, що це не призведе до миру в Європі. Швидше за все, це відкриє шлях до ще більш небезпечної та смертоносної фази цієї несправедливої війни.
