Трудові мігранти, які повернуться в Україну, можуть отримати по 150 тис. грн від держави на власну справу. Відповідну законодавчу ініціативу підтримали на засіданні уряду і пропонують на розгляд Верховної Ради.
Про те, кому і на яких умовах дадуть гроші, а також чи змінить це ситуацію на ринку праці, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Кому заплатять і чи допоможуть 150 тисяч?
Як стверджують в уряді, якщо їхній законопроєкт схвалить парламент, трудові мігранти зможуть отримати до 150 тис. грн грантової підтримки на свій бізнес. Але скористатися цим зможуть не всі. Одна з головних умов отримання коштів – особа має інвестувати в справу і свої гроші, не менше ніж отримає від держави. Крім того, учасник програми повинен мати не менш ніж 1 рік роботи за кордоном і більше ніж 10 років трудового стажу. Це автоматично відсікає молодь. Розраховувати на допомогу зможуть люди, які чимало пропрацювали в Україні і до того ж офіційно працювали за кордоном, адже потрібно надати підтверджувальні документи.
Навіть відповідаючи критеріям, потрапити під програму буде нелегко. На неї виділять всього 108 млн грн, це означає, що допомогу отримають не більше ніж 720 громадян. Усі бізнес-проєкти пройдуть спеціальний відбір, але як їх будуть оцінювати – поки не відомо.
В уряді впевнені: така підтримка стане додатковим стимулом для людей залишатися в Україні, відкривати власний бізнес, інвестувати кошти у свою громаду і створювати робочі місця. Але чи дійсно ця ініціатива має шанси на успіх?
“Звичайному громадянину буде складно отримати ці гроші, – стверджує член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. – Особливості проходження конкурсу, підготовки документів не настільки прозорі, що кожна людина може це зробити. Тому давайте будемо відверті. Ця програма перетвориться на підтримку конкретно взятих бізнесменів, які і так непогано почуваються“.
За словами Пендзина, мотивувати українців повертатися додому можна, тільки створюючи їм робочі місця. Не варто чекати, що вони самі знайдуть собі роботу, потрібно стимулювати великий бізнес створювати нові підприємства і наймати цих людей. Усереднена вартість створення одного робочого місця в Україні близько 40 тис. дол. Тому компенсації в 150 тис. грн (5 тис. дол.) проблему не вирішать.
Українці готові повернутися?
Василь Кот 11 років провів на заробітках в Іспанії. Там чоловік працював у ковбасному цеху і потроху вивчив технологію виробництва традиційної іспанської ковбаси (найвідоміша – чорізо). Коли зібрав достатньо коштів, вирішив повернутися додому і створити в Україні власне підприємство, яке буде спеціалізуватися на натуральній іспанській ковбасі.
“Мені захотілося повернутися у свою державу, я її люблю, мені тут комфортно. Наша країна дійсно перспективна, тут багато можливостей. Потрібно тільки працювати з натхненням і не опускати рук”, – каже Василь.
У 2016-му в селі Унів на Львівщині він почав створювати ковбасу під брендом “Смачні ковбаси від vasyl.co”. Зараз тут випускають 8 сортів продукції. Фірма співпрацює з більш ніж 30 ресторанами і магазинами, а також активно продає в інтернеті.
На старті в бізнес довелося вкласти близько 100 тис. дол., і все це були особисті кошти Василя. “Від держави мені нічого не було потрібно. Труднощів як таких я теж не відчував. Єдина проблема: я знав, як зробити, але не знав, як продавати. Мені було некомфортно ходити по закладах і пропонувати товар. Але кілька зустрічей – і я це подолав”, – розповідає підприємець.
Близько восьми років поспіль Ігор Коц постійно мотався на заробітки за кордон. Працював на будівництві, спочатку звичайним будівельником, потім і бригадиром. З останніми замовленнями їхній бригаді не щастило. Їх кілька разів “кинули” і не заплатили. Бригада розпалася, а Ігор вирішив повернутися додому, в рідне село Балаховичі, що на півночі Рівненської області.
“Хотілося бути ближче до сім’ї, тому почав шукати роботу вдома, – розповідає Ігор. – У нас у власності тоді вже було госприміщення, яке в той момент простоювало. Тому я почав думати, чим можна зайнятися і як його застосувати. Пошукав в інтернеті варіанти бізнес-проєктів і зупинився на молочній фермі”.
Створити ферму – задоволення недешеве. Всього для старту знадобилося близько 700 тис. грн. Оскільки своїх грошей не вистачало, Ігор звернувся по допомогу до приватних інвесторів, місцевої компанії, яка допомагає створювати сімейні молочні ферми в області. Там йому надали відразу кілька безвідсоткових кредитів. За попередніми підрахунками бізнес повинен окупитися через 2,5 років.
“На жаль, поки в план не вписуємося, – каже Ігор. – Ми почали працювати з 30 липня. А наприкінці літа корови запускаються. Ось тільки почали телитися. Коли до весни всі будуть доїтися, можна буде зробити якісь висновки”.
Поки найманих працівників Ігор дозволити собі не може, але в перспективі ферма може створити і нові робочі місця в селі.
Інвестиція в пенсію
Роман Волощенко родом з окупованої території. До 2016-го року служив у зоні АТО в складі Національної гвардії. Коли закінчив службу, повертатися було нікуди, не було ні грошей, ні житла. Тоді вирішив тимчасово поїхати працювати далекобійником у західну Європу, щоб заробити хоч на невелику квартиру. Частину грошей заробив, частину позичив і купив найдешевшу квартиру в передмісті Києва. Поступово зробив ремонт, покликав працювати і брата, разом вони швидко погасили борг і змогли навіть накопичити чималу суму.
“Забудовник, у якого я купував першу квартиру, запропонував купити ще, – каже Роман. – У мене була частина грошей, решту мені дали на виплат. Спочатку ми не планували займатися орендою, але так справа пішла”.
За останні 4 роки Роман із братом повноцінно почали орендний бізнес. Зараз здають уже 3 квартири, але на цьому крапку не ставлять. Справа в тому, що орендний бізнес окупається щонайменше 10 років. Купівля квартири під оренду – це своєрідний внесок у пенсію. Роман усе ще їздить на роботу за кордон. Але все ж сподівається, що з часом зможе залишитися і повноцінно працювати у своїй країні.
“Хотілося б працювати на свою державу і заробляти тільки тут. Але поки це дуже складно. Якщо у бізнесу швидка окупність – сфера вже під монополістами. Якщо у тебе немає “покровителя” – нема про що говорити. Проте я захищав Україну і бачу її майбутнє. Незважаючи на політичні ігри, я вірю, що країна буде процвітати. Тому вирішив вкладати гроші саме тут”, – підкреслив він.
Деякі трудові мігранти продовжать вкладати гроші в Україну, як і робили раніше. Тут у них сім’ї, рідні, друзі, вони бачать себе в цій країні. Саме це – головні складові їхньої мотивації, а державна підтримка – вторинний фактор. Може, нові гранти і стимулюють частину людей, які мають стартовий капітал, але ще сумніваються, чи все-таки відкривати свій бізнес. Але з огляду на мізерні розміри фінансування, на загальну картину це не вплине. Масового повернення українців додому поки чекати не варто.
