У народі 6 вересня, на Євтихія, підмічали: зазвичай, цей день тихий і безвітряний. А якщо станеться дощ – буде осінь суха, сніг добре землю вкриє, а навесні вчасно зійде.
З цим днем не пов’язані особливі прикмети та обряди. Врожай був зібраним, тож селяни могли насолоджуватися відпочинком.
Також 6 вересня продовжувалася традиція збиратися жінкам у будинку когось із місцевих вдів і проводити вечори за спілкуванням та дрібною роботою.
За церковним календарем 6 вересня вшановують священномученика Євтихія, учня апостола Іоана Богослова; перенесення мощей святого Петра, митрополита Київського, всієї Руси чудотворця; преподобного Арсенія Комельського; мученика Татіона; мученицю Сіру, діву Персидську; преподобного Георгія Лимніота.
Іменинники 6 вересня:
Петро, Арсен, Георгій, Євтихій.
6 вересня народились:
1863 – Дмитро Граве – відомий математик, доктор математики. В 1897–1899 рр. професор Харківського університету, а з 1899 р. й до самої смерті – Київського. Творець математичної школи, з якої вийшли провідні математики наступного покоління.
1897 – Іван Микитенко – український письменник, автор п’єс «Диктатура», «Кадри», «Справа честі», «Соло на флейті», збірки оповідань «На сонячних гонах», повістей для дітей і про дітей «Брати», «Вуркагани», «Гавриїл Кириченко – школяр», роману «Ранок» та ін.
1924 – Михайло Брайчевський – український історик, археолог, письменник та суспільний діяч. Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», знаний в усьому світі історик і археолог, автор численних праць з етногенезу слов’ян і давньої Русі.
Події 6 вересня:
1770 – почалося будівництво Олександрівського форштадта, з якого згодом виросло місто Олександрівськ (нині Запоріжжя).
1852 – у Манчестері відкрита перша безкоштовна бібліотека Британії.
1952 – у Женеві підписана Всесвітня конвенція про авторське право.
1991 – місту Ленінград повернуто стару назву – Санкт-Петербург.
2007 – Національний банк України випустив у обіг пам’ятну монету «Іван Богун» із серії «Герої козацької доби».
Чи знаєте ви, що:
У своїх історичних дослідження Михайло Брайчевський стверджував:
- напівлегендарний Кий був абсолютно реальною історичною особою, очільником могутнього слов’янського державного об’єднання, полянським князем;
- знаменитий Аскольд, володар Давньокиївської держави у 60–80-х роках ІХ століття, був правителем полянської династії Києвичів, а не варягом! І саме Аскольд здійснив відомі літописні походи на Візантію, а не оспіваний Пушкіним князь Олег (його вбивця).
- радянську теорію про «спільну колиску» – єдність походження російського, українського та білоруського народів, Брайчевський піддав серйозній критиці. Адже лінгвістичні, археологічні й антропологічні джерела свідчать, що державне об’єднання слов’янських племен ІХ сторіччя – «Русь» – виникло у Східноєвропейському (українському) Лісостепу, мало чітке первинне «ядро» – середня Наддніпрянщина з Києвом, Черніговом, Переяславом. Що ж до територій, розташованих на Північ та Північний Схід від цього первинного осередку, то вони були залучені до слов’янізації значно пізніше, бо були на той час заселені іншими етносами.
Рідна країна
