У народі 25 січня вітають жінок на ім’я Тетяна. Існує кілька версій походження цього свята. Однією з них є історія про мученицю, на честь якої й відзначається Тетянин день.
Ім’я Тетяна має давньогрецьке походження й означає «упорядниця, засновниця». Тож, відповідаючи своєму імені, Тетяни здебільшого є людьми цілеспрямованими, справедливими та вірними своєму слову.
За народним повір’ям, якщо у Тетянин день вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а якщо сніжно, то дощитиме влітку. Якщо буде морозно і ясно – літо буде теплим, а рік – врожайним. А тепла заметіль на Тетяну і «гнилий (південний) вітер» були небажаними явищами у цей день, оскільки вказували на неврожай і посуху.
За церковним календарем 25 січня вшановують мученицю Тетяну і тих з нею, що в Римі були замучені; святителя Саву, архієпископа Сербського4 преподобного Мартиніана Білоозерського; мученика Мертія; мученика Петра Авесаломіта; преподобну Євпраксію, діву Тавенську, та ікони Божої Матері «Акафістна» і «Молокоживителька».
Іменинники 25 січня:
Тетяна, Галактіон, Евпраксія, Мартиніан, Мертій, Петро, Сава.
25 січня народились:
1872 – Микола Скрипник – радянський партійний і державний діяч. Академік АН УРСР. У 1927–1933 рр. – нарком (міністр) освіти. Активний провідник українізації. Під його керівництвом була завершена українізація преси, початкового і середнього шкільництва, діловодства в державних установах, значною мірою було українізоване викладання у вишах. Під час Голодомору 1933 р. наклав на себе руки.
«…Щоб український селянин пішов за донбасівським пролетарем… треба, щоб донбасівський пролетар став на бік українського селянина в національному змісті.» (Микола Скрипник)
1903 – Ольга (Леся) Даценко – українська актриса. Артистичну кар’єру розпочала в театрі «Березіль». Зазнала політичних репресій і заслання. Працювала в театрах України та Карело-Фінської РСР.
Події 25 січня:
1491 – відбулася битва під Заславом з татарами.
1831 – Сейм Королівства Польського проголосив усунення від влади в Польщі російського царя Миколи I. Польща на короткий час повернула собі фактичну незалежність.
1858 – марш Мендельсона пролунав на весіллі англійської принцеси Вікторії з кронпринцем Пруссії Фрідріхом, після чого став популярним як весільний марш.
1916 – імператорською владою заборонено діяльність Катеринославської «Просвіти», її керівників арештували та вислали в Іркутську губернію.
1965 – Йосипа Сліпого, що відсидів 18 років у радянських таборах, висвячено у Ватикані кардиналом і призначено головою УГКЦ.
1992 – Україна встановила дипломатичні відносини з Єгипетом.
Чи знаєте ви, що:
Харківський правопис, або «скрипниківка», «клясичний правопис» – правопис української мови, ухвалений і затверджений упродовж 1927–1929 рр. Затвердив його тодішній народній комісар освіти Микола Скрипник.
Характерно, що його було схвалено демократичним шляхом, після попереднього обговорення в колі українських науковців з різних регіонів, щоби насамперед дотриматися двох найвагоміших писемних традицій – наддніпрянської (великоукраїнської) та галицької (західноукраїнської).
Згодом скрипниківка була оголошена «націоналістичною», і сталінський уряд «реформував» наш правопис, наблизивши його до російського. Затим відбулося ще кілька московських реформ. Тому в сучасному варіанті українського правопису ми маємо лише деякі фрагменти скрипниківки (наприклад, літеру «ґ»).
Загалом, відмінностей між сучасним та харківським правописами небагато, та вони стосуються здебільшого слів іншомовного походження. Так:
-скрипниківка радить зберігати автентичне звучання літери Gg в словах іншомовного походження (окрім грецизмів) за допомогою української літери Ґґ.
-у словах грецького походження класичний правопис радить передавати літеру θ завжди через «т». Наприклад, етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофантощо.
-зберігання літери «е» в словах іншомовного походження: Европа, Еспанія, Етіопіятощо.
-пом’якшення літери «л». Наприклад: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, бальон, бальотувати, бльокада, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон, люмпенпролетаріят, альгебра, алькоголь, альхемія, альфа, альфабет, бухгальтер, Альжир, гільдія, Вільсон, бінокль, вексель, водевіль тощо. Виняток становили грецизми та передача буквосполучення «le».
-дифтонги au, ou згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шовтощо.
-передача кінцевих tr, dr, у таких словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександертощо.
-відмінювання слів іншомовного походження на -о. Наприклад: пальто – пальта, метро – метра.
-збереження суфіксу -піль у назвах міст: Маріупіль, Мелітопіль, Севастопіль тощо. У назвах міст на -ськ радили вживати українську форму цьке-, -ське: Луцьке, Луганське, Смоленське тощо. Також: Азовське море – Озівське море, Каховка – Кахівка.
-англійське w і перед голосними Правопис 1928 р. радив передавати через «в», а не через «у», як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже, Вайлд, а не Уайльд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уелс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстер, ват, кіловат та інше.
«Рідна країна»
