Сьогодні християни відзначають Стрітення Господнє. Із цим днем у наших предків було пов’язано багато прикмет та вірувань. Предки вірили, що 15 лютого зима зустрічається із літом. Тож цього дня часто промовляли різні заклинання на швидкий прихід тепла. Також просили у вищих сил удачі та щастя для себе.
“Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу та силу ведмежу”, – промовляли українці.
На Стрітення люди намагалися сходити до церкви, щоб освятити свічки. Додому їх несли запаленими. Потім упродовж року зберігали в оселі. Предки вірили, що такі свічки мають магічну силу і здатні оберігати оселю від ураганів та смерчів, а сім’ю – від порчі.
Часто додому із церкви люди несли запаленою одну свічку. В хаті читали над нею молитви та промовляли прохання на кшталт: “Хай весняна повінь не пошкодить посіви та мороз дерева не б’є”. Таку свічку називали “громничною”. Її запалювали, коли на вулиці починалася страшна негода, велика пожежа, повінь. Також, якщо хтось із рідних помирав.
“Тоді душа спокійніше перейде в інший світ”, – говорили українці.
На Стрітення у храмах люди також намагалися освятити воду. Вважали її цілющою та здатною відігнати від оселі різну нечисту силу та відьом.
Із прикмет українці найбільше довіряли наступним:
– Ясна і тиха погода на Стрітення – до гарного урожаю;
– Почалася відлига – весна буде пізньою;
– Яка погода на Стрітення, такою буде і весна;
– Якщо мете сніг – добре уродять зернові культури.
