22 липня у народі називали «чорничним» днем: селяни навіть на час відволікалися від косовиці і приділяли увагу збору чорниці. З її допомогою очищали кров, лікували печінку.
Щодо чорниці існувало кілька прикмет: «Багато чорниці вродило – зима буде морозною»; «Чорниця ще не дозріла до 22 липня – буде холодна осінь».
За астрономічним календарем, цей світловий день вже на годину менше у порівнянні з 22 червня – днем літнього сонцестояння.
За церковним календарем 22 липня вшановують священномученика Панкратія; священномученика Кирила; преподобних Патермуфія, Копрія і Олександра; святителя Федора; преподобного Гаврила.
Іменинники 22 липня:
Олександра, Кирило, Федір, Панкрат, Гаврило.
22 липня народились:
1891 – Сергій Пилипенко – байкар, публіцист. Розстріляний у 1934 році.
1900 – Милиця Симашкевич – український художник театру і кіно («Коліївщина», «Наталка Полтавка», «Багата наречена», «Кармелюк», «Вершники», «Кубанці», «Майська ніч».
1902 – Петро Холодний (молодший) – український маляр і графік. Світову славу здобув в іконописі. Головні його праці в неовізантійському стилі: іконостас і мозаїки (церква Св. Андрія, Баунд-Брук, Нью-Джерсі), вітражі і мозаїки (церква Св. Івана Христителя, Ньюарк, Нью-Джерсі), вітражі (церква Св. Юрія, Нью-Йорк), іконостас української католицької церкви (Лурд, Франція).
Події 22 липня:
1819 – відбулася прем’єра вистави Івана Котляревського «Наталка Полтавка».
1930 – в СРСР встановили оцінку і оплату праці колгоспників не у грошах, а в трудоднях.
1942 – радянські війська залишили місто Свердловськ Ворошиловградської (нині – Луганської) області. Завершилась повна окупація території України німецько-фашистськими військами.
1959 – відбувся перший рейс літака Ан-10 «У» («Україна») за маршрутом Москва-Сімферополь з пасажирами на борту.
1986 — Палата громад британського парламенту проголосувала за скасування тілесних покарань у державних школах.
2014 — місто Сєвєродонецьк звільнено від терористів ЛНР
Чи знаєте ви, що:
Під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» в газеті «Селянська правда» (редагував С. Пилипенко) 22 липня 1921 р. вперше з’явився підпис Остап Вишня.
Літературна спадщина Вишні – це насамперед тисячі гуморесок у щоденній пресі на всі теми дня – своєрідний тип фейлетону, що йому він давав назву “усмішка” або ще “реп’яшок”. Народжувалися вони головно з праці Вишні у редакціях перших українських радянських газет “Вісті ВУЦВК” (куди його просто з підвалу тюрми ЧК виринув Василь Блакитний навесні 1921 р.) і “Селянська правда”. Селяни відчували у Вишні свого друга і речника. Вони розуміли цього гумориста, що сам родився і виріс у сільській родині, не тільки з того, що він пише, а ще більше по тому, як він пише.
За два-три роки праці гумориста, Вишня став найбільш знаним після Шевченка. Задля того, щоб читати Вишню, не один селянин ліквідував свою неписьменність, робітники й службовці вчились читати українською мовою. До Вишні щодня приходили сотні листів із подяками, з проханнями допомогти проти різних кривд, різних бюрократів. Мов до президента, пробивались до нього із найдальших закутків країни на аудієнцію. Він нікому не відмовляв і надокучав представникам влади і фейлетонами, і особистими клопотаннями. Голова ВУЦВК Григорій Петровський півжартома запитував гумориста: “Хто, власне, є всеукраїнським старостою – Петровський чи Остап Вишня?”.
Рідна країна
