Михайло Федоров відмовився від пропозицій президента України, заявивши, що не погодиться на жодну іншу посаду, окрім посади міністра оборони. Він зазначив, що вдячний президенту України Володимиру Зеленському за всі запропоновані варіанти, але сьогодні в державі є лише три посади, які, окрім військових на полі бою, реально визначають хід війни – президент України, міністр оборони та головнокомандувач Збройних сил України, передає Радіо Свобода.
«Жодна з інших посад не має реальних повноважень, щоб побороти корупцію в закупівлях, завершити розпочату трансформацію армії, планувати й реалізовувати асиметричні дії та операції проти ворога, викорінити культуру брехні й безвідповідальності всередині системи та завершити інші речі, які наша команда вже розпочала в Міністерстві оборони», – йдеться у його заяві.
При цьому Федоров зауважує, що для нього «питання ніколи не було в посаді чи статусі, а лише в можливості реально впливати на результат і наближати перемогу України».
Федоров нагадав, що на запрошення Зеленського в січні 2026 року його команда прийшла в Міноборони з конкретним планом, як закінчити війну – захистити небо, зупинити фронт і завдати удару по економіці РФ.
«Упродовж шести місяців ми послідовно реалізовували саме цей план. Вперше за останні роки Україна почала перехоплювати ініціативу. Наші спільні результати створили те, чого раніше не було, — вікно можливостей, щоб змусити Росію до миру силою. І його не можна втратити», – стверджує він.
Президент Володимир Зеленський раніше повідомив, що пропонував Федорову посаду в новому уряді.За твердженням Зеленського, Федоров залишається «в команді», і він пропонував йому кілька посад.
«Остання посада, щоб не йти в деталі всіх наших зустрічей – віцепрем’єр-міністр України з військових новацій. І це дуже важливо, тому що повинна бути координація новацій з керівництвом Міноборони, з керівництвом, з головкомом нашої армії, з Генштабом і з президентом», – сказав Зеленський.
Днями президент повідомив, що пропонував колишньому міністру оборони «достойну позицію у владі», яка дозволила б об’єднати технологічну складову держави і забезпечити її розвиток..
