Через обміління Дністра 60% мешканців Хотина, що на Буковині, нещодавно залишилися на кілька днів без води. Зрештою в місті у тестовому режимі запустили помпове обладнання.
Комунальники попереджають: якщо рівень води у Дністрі знизиться ще на 10 сантиметрів, то забір води може повністю припинитися.
Тим часом у деяких селах на Львівщині, Прикарпатті, Житомирщині, Хмельниччині криниці порожні. Люди кажуть, що не пригадують, аби щось подібне було за останнє пів століття. Дехто копає свердловини вже на 50 — 60 метрів.
Проблеми з водними ресурсами спостерігають не лише в Україні. У Мюнхені оголосили надзвичайний стан через посуху і критичне зниження рівня ґрунтових вод. Водна криза поширюється також в Італії та інших країнах. Чому так відбувається і чого чекати далі?
— Для нас криниця — це місце, де завжди можна набрати води, бо для цього її копали. А річка — постійний потік води, яку можна використовувати для власних потреб. Такі уявлення вросли в побутову логіку, і ми рідко замислюємось, що ж потрібно, аби вода була у колодязях і річках, — каже Олександр Спрягайло, кандидат біологічних наук, проректор з наукової, інноваційної та міжнародної діяльності ЧНУ імені Богдана Хмельницького. — У криниці вода надходить (часто складним шляхом) з поверхні із дощем, снігом, з малих струмків і великих річок, проникаючи у ґрунт і далі — до водоносного горизонту. Тож будь-яке зниження рівня надходження вологи згори призводить до поступового пересихання джерел і криниць.
— Коли на поверхню землі вода з атмосфери випадає як дощ, то частина її повертається у водойми поверхневим стоком, решту просочується у ґрунт, а потім частково випаровується з поверхні рослин, переважно через листя (процес транспірації), — пояснює Павло Шубер, кандидат географічних наук, інженер 1 категорії Розтоцького ландшафтно-геофізичного стаціонару ЛНУ імені І. Франка. — Рівень просочування цих вод залежить від стану підстильної поверхні. З асфальту, бруківки вони швидко стікають.
До речі, тепер у селах подвір’я позамощували плиткою, іншими матеріалами. І дощова вода не просочується у ґрунт. Крім того, зливові опади минають раптово і зазвичай змітаються поверхневим стоком. А коли приходить теплий фронт і повільно випадає дощ невеликої інтенсивності, то вода фактично потрапляє у ґрунт, поповнюючи верховодку. Раніше, коли не було такого індустріального навантаження, вода з ґрунту підіймалася через джерела. Криниці були неглибокі. Тепер такі колодязі пересихають.
Нижче за ґрунтові води, у дальших водоносних горизонтах, залягають міжпластові, або ж так звані артезіанські води. Люди стали копати криниці глибше, і кожен старається пробурити свою свердловину. Вже спостерігаємо дефіцит навіть міжпластових вод. Якщо на кожному подвір’ї є свердловина, то зрештою вода буде лише в тих, у кого вона пробурена найглибше. У нас вже почалася гонитва за підземними водами. У деяких місцевостях водоносних горизонтів може бути декілька, залежно від структури підземних відкладів. Десь свердловини доводиться бурити на 100 метрів, а в інших регіонах глибина може бути значно меншою.
— А як загалом можете оцінити ситуацію з водними ресурсами в Україні? Вже катастрофа чи ще ні?
— Тепер фіксується маловоддя на самому Дністрі й на багатьох його притоках у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях, — зауважує Ілля Перевозчиков, заступник начальника відділу гідрологічних прогнозів Укргідрометцентру. — Якщо ж у річках мало води, то верховодка (шар грунтових вод, який найближчий до поверхні) теж не наповнена. Цього року під час танення снігового покриву взагалі не було опадів. Відповідно весняне водопілля було спричинена лише талими сніговими водами.
Весняне водопілля було спричинене лише талими сніговими водами. Протягом травня-червня спостерігався стабільний дефіцит опадів (на окремих метеостанціях зафіксовано випадання менше як 20% опадів від норми).
В Україні високі температури на рівні до +35 градусів здебільшого фіксуються у південно-східних регіонах. Та цього року в червні найбільше від спеки потерпала Волинь і загалом західні області. Зважаючи на це, а також на дуже сухий травень і червень, у західному регіоні відбувається активне виснаження грунтових вод і в басейні Дністра вода у дефіциті. Простіше кажучи, маємо значний дефіцит води. Наприклад, на гідрологічних постах у містах Самбір і Галич водність становить 9,18% зі 100%.
Насправді в червні опади були, але ці дощі мали грозовий, локальний характер. Тобто випадали лише в окремих місцях. А для поповнення запасів води у криницях і в річках потрібно, щоб дощі лили стабільно щонайменше протягом п’яти діб. Лише це могло б змінити ситуацію кардинально. Раніше повідомлялося, що через зливи підтоплювало автотраси. Проте ці гідрологічні процеси відбувалися винятково за рахунок місцевого стоку. Навіть якщо якісь території заливає, а в населених пунктах поблизу не випала жодна крапля дощу, то на увесь водний горизонт такі локальні зливи мають незначний вплив.
Загалом ситуація з опадами і запасами води досить погана в усій Україні. До прикладу, у басейні Прип’яті на північному заході країни теж фіксуємо маловоддя. Як і в річках Західний Буг, Південний Буг, Сіверський Донець. А також на притоках середнього Дніпра (зокрема, на річці Рось, Трубіж) і у верхів’ї Сули. Цього року до річок, де фіксується маловоддя, додалися ті, що протікають у Карпатському регіоні, зокрема, це притоки Прута й Серету. Люди вважають, якщо нині колодязь ще наповнений водою, то так буде завжди. Мушу розчарувати: пересохлі криниці — це наші нові реалії, до яких треба бути готовими. Адже ситуація з водністю як річок, так і грунтових вод сьогодні дуже сумна.
— Які ще причини дефіциту водних ресурсів?
● О. Спрягайло:
— Води в грунт надходить менше, а через підвищення середньої температури повітря випаровується вона швидше. Ситуацію ускладнює зарегулювання річок (створення гребель, водосховищ), інтенсивне використання води для поливання, оранка берегів і, як наслідок, — посилене замулювання.
● П. Шубер:
— Тут слід згадати про ще одну проблему. Коли збільшувалася кількість населення, то зникали ліси і розорювалися землі. А ліс — це та екосистема, що забезпечує екологічну рівновагу. Зокрема, утримує в грунті вологу. Крім цього меліоративні роботи, які відбулися в Україні у 60 — 70-х роках минулого століття, понизили рівень грунтових вод, зокрема на поліських землях. Всі ці фактори поступово накладаються.
— Що ж робити?
● П. Шубер:
— Місцеві ради нині мали б уже відповідно управляти водними ресурсами. Стежити, на яку глибину люди бурять свердловини й копають криниці, чи хтось не “стягує” собі всю воду. У деяких містах тарифи на воду зросли до 100 гривень за кубометр і більше. Це один із способів (ціновий) управління водними ресурсами. Треба також дбати про оптимальне співвідношення лісів до орних земель. Це те, що в Європі намагаються робити.
● І. Перевозчиков:
— Дефіцит водних ресурсів спостерігається у всіх країнах Європи. До прикладу, дуже страждає басейн Дунаю, річки, яка бере початок у Німеччині й тече через Австрію, Сербію, Словаччину, Угорщину, Румунію та вливається у Чорне море. Тепер особливий дефіцит води — на Балканах і в Угорщині. А от щодо Польщі, то ситуація там дещо інша. Балтійський регіон вологіший. Там випадає більше опадів. Нещодавно ми спостерігали над Європою стабільний сахарський антициклон, який приніс екстремальну спеку. Через дуже високі температури повітря відбувалося випаровування з водних поверхонь і конвекція. Йдеться про активні турбулентні процеси в атмосфері. Тож після страшної спеки спостерігалися сильні зливи. Подекуди було по коліна води. Класична синоптична ситуація передбачає, що після кількох днів спеки має бути й декілька днів дощу. Та через кліматичні зміни нині порушені всі сталі закони. Дуже важко простежувати якісь тенденції, як це було 30 років тому.
Попри все, дуже сподіваємося, що ситуація покращиться й випаде більше дощів. Бо вже зараз виникають проблеми з наповненням водосховищ. Це може призвести до впровадження обмежень на користування водою.
Богданна Мартиник, Експрес
