Минулої осені 50-річний житель передмістя Львова пішов порибалити. Ввечері розпалив вогнище, сів погрітись і заснув. Прокинувся від того, що загорілось взуття.
Опіку зазнав великий палець на лівій нозі, зранку на ньому утворився міхур. Чоловік його проколов, опісля займався самолікуванням, тоді звернувся до лікарів. Але рана не гоїлась.
— До нас пацієнт звернувся, коли травма була в запущеній формі. З невеликої рани (площею один квадратний сантиметр) виходили серозні виділення, а при натисканні — гній, — розповідає Іван Рик, завідувач Центру термічної травми та пластичної хірургії Лікарні святого Луки (Перше ТМО міста Львова). — Результати рентгенографії підтвердили, що у великому пальці розвинувся остеомієліт.
— Що це за хвороба?
— Гнійне запалення кісткової тканини, а також навколишніх м’яких тканин, що призводить до їх некрозу. Остеомієліт може розвинутись унаслідок будь-яких травм, коли у відкриту рану потрапляє інфекція. З’являються хронічні виразки, які довго не гояться. Зауважу, що 50-річний пацієнт давно слабував на інсулінозалежний цукровий діабет, а при цій недузі зазвичай розвивається ангіопатія, що супроводжується ураженням дрібних судин та порушенням чутливості, зокрема стоп. Таким хворим необхідно бути особливо уважними до цих ділянок.
— То яку допомогу йому надали?
— Спершу, аби підготувати пацієнта до оперативного втручання, врегулювали показники цукру в його крові. Тоді ампутували великий палець, сформували куксу. Але виникла підозра, що інфекція поширилась глибше по стопі. З рани знову з’являлись виділення. Хворий міг втратити всю стопу.
Тож довелось розсікати підошвенну поверхню стопи й видаляти мертві тканини, уражені інфекцією. При тім ми неодноразово накладали ВАК-систему, аби очистити рану. Зрештою, коли це вдалось, наклали на цю ділянку штучне ВТМ-покриття, крізь яке почали проростати судини й молода тканина, створюючи необхідний каркас. А через місяць забрали штучне покриття й провели аутодермопластику — закрили підошву пацієнта клаптем власної шкіри (розміром 10 на 20 сантиметрів), яку взяли зі стегна. Усе минуло добре, шкіра прижилась.
До речі, останнім часом до нас потрапляє багато військових, які зазнали поранень на полі бою і через приєднання інфекції у них розвинулось гнійне запалення. Такі хворі потребують тривалого лікування, операції, а згодом — і трансплантації шкіри для закриття дефектів.
Лариса Пецух, Експрес
