Нещодавно російські ЗМІ розповсюдили фейк про загибель 5-річного хлопчика внаслідок дій української армії з безпілотником на окупованих територіях.
Міноборони України відкинуло такі закиди, підтвердження даних про причетність ЗСУ до загибелі дитини немає, проте роспропаганда весь минулий тиждень інтенсивно розкручувала «новину».
Прессекретар Путіна Пєсков визнав: верифікованою інформацією стосовно цього випадку не володіє, але, мовляв, у нього «нема приводів сумніватися в правдивості даних, наведених самопроголошеними республіками». Й тут зразу спадає на думку вже розвінчана вигадка про «розіп’ятого хлопчика».
Схожі асоціації виникли навіть у журналістів «за поребриком». І програма Fake News російського телеканалу «Дождь» відшукала ту саму Галину Пишняк, котра в липні-2014 розповіла в РФ на камеру «Первого», що особисто бачила, як на центральній площі Слов’янська українські військові привселюдно розіп’яли 3-річного хлопчика. Цю цинічну брехню називають найбільшим фейком війни на сході України, в який повірили мільйони росіян. А окремі з них під враженням того сюжету пішли добровольцями «защищать Донбасс от укров».
Як не прикро, Галя виявилася нашою – уродженкою закарпатського високогірного села Сойми, що біля Міжгір’я. У 2000-х вона вийшла заміж за бійця «Беркуту» й поїхала на його батьківщину в Слов’янськ. З початком війни допомагала «ополченцам», серед котрих був і її чоловік, а після вигнання бойовиків українською армією опинилася в Ростові серед «біженців».
Через кілька днів після появи сюжету про «розіп’ятого хлопчика» я поїхав у Сойми й спілкувався з близькими Г. Пишняк. Дуже хороші, приємні й працьовиті люди. Один із її братів займався волонтерством – допомагав збирати кошти на бронежилети для наших військових. Усі рідні були в шоці від учинку Галі. Відразу після початку воєнних дій вони пропонували їй із сім’єю повернутися на Закарпаття й поселитися в них, на що почули: «Вы – бандеры проклятые, которых только душить, травить и на вилы поднимать!»…
З тих пір про Галину нічого не було чути, й ось тепер журналісти «Дождя» розшукали її у зв’язку з новим фейком, який поширюють прокремлівські ЗМІ.
Як виявилося, Г. Пишняк із сім’єю поселилася в невеличкому депресивному селищі Голинки (рос. – Голынки) біля Смоленська, де мешкає всього близько трьох тисяч людей. Працює відеооператором на приватному охоронному підприємстві, її чоловік знайшов роботу там же. У 2019-му обоє отримали російське громадянство, хоча для цього мусили звертатися в суд, бо спершу отримали відмову. З родичами на Міжгірщині Галя не спілкується зовсім, щоправда, дізналася від них через соцмережі про нещодавню смерть мами.
У своїй брехні 7 років тому Галя досі не зізнається. На репліку журналістки, що розіп’ятий хлопчик – вигадка, вона відповідає: «Неправда? Пусть будет неправда. Я не хочу ничего говорить – ни «да», ни отвергать, каждый имеет право на свое мнение!». А через хвилину каже, що ця історія правда. І сусіди бачили, «но никто не скажет – люди боятся. Там сделано такое, как раньше НКВД. Ты пошел, написал на соседа, и ты не знаешь – тебя увезли…».
Найцікавіше ж те, що вигадка про «розіп’ятого хлопчика» нічого хорошого Галині не дала. «Я жалею, что рассказала, история обернулась в худшую сторону на мою семью. Меня очень травили… Травля детей. Плохо, очень плохо к нам относятся за то, что мы из Украины. Не воспринимают нас, как людей. «Вали в свою Украину, вас здесь никто не ждал» – если что. Хохлом сына называли, бандерой. Драка в школе была…»
Ось так верховинка із закарпатських Сойм, котра своїх рідних називала проклятими бандерами й котру цинічно використали російські пропагандисти, сама стала в російських Голинках бандерівкою, яку не сприймають за людину. Усе логічно…
Ярослав ГАЛАС, НЗ
На фото: журналістка «Дождя» спілкується з Галиною Пишняк (справа).
