Угорщина позбавила виплат і безплатного житла вихідців з окремих регіонів України.
Експерти кажуть, що й інші країни можуть так вчинити.
Згідно з новим законом, відтепер лише “вихідці охоплених війною регіонів України” матимуть право на отримання державної допомоги у сусідній країні.
Поки що до такого списку увійшли 13 областей: Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська та Чернігівська, а також Автономна Республіка Крим із Севастополем та Київська область з Києвом. Список оновлюватимуть щомісяця. Декого вже почали виселяти з притулків для біженців.
Чи справедливе таке рішення угорського уряду? Дискутуємо з експертом з питань соціальної політики Андрієм Павловським, директором Інституту соціально-політичного проєктування “Діалог” Андрієм Миселюком та президентом Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василем Воскобойником.
— Панове, чи можна назвати рішення Угорщини правомірним?
● В. Воскобойник:
— Кожна країна сама має обирати варіант допомоги біженцям, виходячи лише з власних інтересів. Ані Угорщина, ані Польща, ані Чехія не зобов’язані допомагати українцям. Тому якщо угорці вирішили, що мають можливість надавати допомогу жителям лише 13 областей, то це їхнє право. А звинувачувати, що вони якось не так нам допомагають, м’яко кажучи, неправильно.
● А. Миселюк:
— Не варто забувати, що Віктор Орбан — єдиний європейський лідер, який підтримує дружні стосунки з Путіним, і підспівує Кремлю. Та й взагалі, помітно, що ця країна має антимігрантську політику. Можливо, це наслідки міграційної кризи 2015-го, коли до країни прибуло більше мільйона біженців. З огляду на це поява нового закону логічна.
Тим часом українські біженці, міжнародні організації, звісно, сприймають цей закон негативно. Та оцінювати рішення слід не з емоційного, а з правового погляду. Агентство ООН у справах біженців чітко заявляє, що всі особи, які перебували в Україні на 24 лютого 2022 року і пізніше та які виїжджають в ЄС, мають право на тимчасовий захист. Цей захист поширюється на всіх громадян України, незалежно від місця проживання. Однак угорці порушили ці правила. Тому слід чекати реакції міжнародних організацій і оскарження цього рішення.
— Чи багатьох українців зачепить цей закон?
● А. Миселюк:
— За оцінками міжнародних інстанцій, в Угорщині перебуває близько 31 тисячі українських біженців. Закон зачепить дві-три тисячі осіб. Насамперед, як кажуть правозахисники, це стосуватиметься ромів із Закарпатської області, які, користуючись можливістю одержати допомогу і житло, перебираються в Угорщину. Це створює навантаження, тож влада змушена реагувати.
— Чи можуть інші країни взяти приклад з Угорщини?
● В. Воскобойник:
— Певен, що інші країни також оптимізують надання допомоги українським біженцям. Наприклад, Німеччина вже серйозно розглядає можливість скорочення виплати або навіть її скасування тим, хто не хоче працевлаштовуватися, вивчати німецьку мову тощо. І, на мою думку, це нормальний підхід. Від початку повномасштабного вторгнення уже минуло понад 2,5 року. Усім дорослим людям, якщо є можливість, потрібно працевлаштовуватись, заробляти гроші, сплачувати податки й бути корисним тій державі, в якій вони перебувають. А розраховувати на те, що нас всі будуть безплатно і довічно утримувати, — це не позиція дорослої людини. Варто пам’ятати, що хтось надає допомогу українським біженцям, скорочуючи свої витрати.
Українці повинні подякувати угорцям за те, що отримували допомогу так довго. Якщо когось не вдовольняють нові умови, то варто повертатися додому. Зрештою в Україні якось же живе 30 мільйонів. Попри війну.
● А. Павловський:
— А я вважаю, що в Європі робитимуть все, аби втримати українських жінок з малими дітьми у своїй країні. Щоб таким чином розв’язати свої демографічні проблеми. Тому часто пропонують українцям безплатне вивчення іноземної мови, виплачують соцдопомоги тощо. Німецький уряд навіть готовий визнати українські дипломи, зокрема лікарів. А Польща і не приховувала, що досить легко подолала свою демографічну кризу, коли з країни виїхало багато поляків, саме завдяки українським біженцям.
Загалом, Путін хоче спровокувати ще одну велику хвилю біженців з України, щоб збільшити навантаження на європейську економіку й знелюднити нашу країну. І наступна хвиля можлива тоді, коли виникнуть серйозні проблеми з постачанням світла чи води.
— А чи правильно загалом надавати допомогу тим українцям, які не втратили житла та іншого майна?
● А. Павловський:
— На мою думку, треба надавати допомогу всім. Так, є люди, які знайшли роботу, житло і не потребують підтримки. Але є ті, яким це важко зробити. Наприклад, через вік, стан здоров’я,або ж у жінки може бути кілька дітей і тому вона не може працювати. Важкі життєві обставини штовхають людину покинути свою домівку. Це непросте рішення. У західних областях причиною виїзду може бути, наприклад, брак робочих місць, у східних — втрата житла. Але як показують наслідки ворожих обстрілів, безпечного місця в Україні нині нема. Ситуації можуть бути різні, тому має бути індивідуальний підхід. Сподіваюсь, у європейських країнах це врахують.
● В. Воскобойник:
— На жаль, серед українських біженців є категорія соціальних утриманців, які виїхали з безпечніших регіонів, не шукають роботи, не соціалізуються в іншій країні та покладаються на допомогу іноземного уряду. І от коли виплати в Європі припиняться, вони просто повернуться в Україну і вже там розраховуватимуть на допомогу держави, пільги тощо.
— Скільки українських біженців перебуває за кордоном?
● В. Воскобойник:
— Від семи до дев’яти мільйонів. Статус тимчасового захисту має майже п’ять мільйонів українців. Зауважу, що після відкриття кордонів буде нова хвиля трудової міграції з України. Тому вже слід шукати відповіді на питання, які постануть на другий день після закінчення війни. Зокрема, яким чином повернемо українців, що перебувають за кордоном, як скоротимо обсяги трудової міграції з України і що робитимемо з демографічною кризою.
Українці, котрі соціалізувалися в інших країнах і стали вже незалежними від допомоги іноземного уряду, навряд чи повернуться додому. А хто буде працювати в нашій країні — на заводах, фабриках, будівельних майданчиках? Як залучатимемо трудових мігрантів з інших країн? І проблема не лише в кількості робочих рук. Нам також не вистачатиме споживачів товарів та послуг, які виробляються в Україні.
Юлія Голодрига, Експрес
