Бориспільський міськрайонний суд Київської області виправдав громадянина, який звинувачувався в ухиленні від військової служби під час мобілізації. Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 12 січня.
У червні 2023-го обвинувачений пройшов військово-лікарську комісію і йому виписали повістку через три дні прибути для відправки до навчального центру Збройних сил України.
Чоловік відмовився отримувати повістку і їхати на військове навчання.
У судовому засіданні він надав довідку з релігійної організації, що з кінця 1998 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного обʼєднання Свідків Єгови в Україні. Його релігійні переконання як Свідка Єгови не допускають користування зброєю та участі у війні та військових навчаннях. Тому він бажав скористатися своїм конституційним правом на невійськову службу і звертався до Бориспільської територіальної громади з заявами щодо заміни військової служби за призовом на альтернативну цивільну.
Юристка, яка працює в мобілізаційному відділі і консультувала призовників, у судовому засіданні стверджувала, що законодавство України не передбачає альтернативної невійськової служби в умовах воєнного стану при мобілізації.
Відповідно до закону України «Про військовий обовʼязок та військову службу», в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби.
В Указі Президента від 26 листопада 2018 року «Про введення воєнного стану в Україні» сказано, що на період воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.
Право вірян на свободу світогляду і віросповідання, гарантоване ст. 35 Конституції України і включає в себе право на заміну виконання військового обовʼязку альтернативною невійськовою службою. Указом Президента України про воєнний стан права на свободу світогляду і віросповідання не обмежувалися. Закони «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» таких обмежень також не містять.
Тому суд вважає, що обвинувачений має право на заміну військової служби альтернативною невійськовою під час мобілізації, оскільки належить до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю.
Водночас суд звернув увагу на певні прогалини в законодавстві.
Закон про військовий обовʼязок встановлює, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період — це два самостійні види військової служби. Альтернативна служба запроваджується замість строкової військової служби. Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період чи в умовах воєнного стану на альтернативну (невійськову) службу — законом не встановлена.
Але відсутність конкретизації в законі «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та механізму проходження альтернативної служби через релігійні переконання під час воєнного стану для осіб, призваних за мобілізацією, на думку суду, не позбавляє обвинуваченого права на заміну виконання військового обовʼязку альтернативною (невійськовою) службою.
У вироку є посилання на практику Європейського суду з прав людини і рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року. ВССУ розглядав справу щодо обставин в умовах антитерористичної операції у звʼязку з окупацією РФ Автономної Республіки Крим і частини Донецької та Луганської областей, без оголошення воєнного стану в Україні. Вищий спеціалізований суд тоді констатував, що відсутність механізму проходження альтернативної (невійськової) служби в період мобілізації не може бути підставою для притягнення обвинуваченого до відповідальності.
За відсутності законодавчих обмежень конституційних прав на свободу світогляду і віросповідання, прохання про заміну військового обовʼязку альтернативною (невійськовою) службою не може розцінюватися як ухилення від призову під час мобілізації.
Чоловіка виправдали за відсутності умислу на ухилення від військової служби за призовом під час мобілізації.
Суд вважає, що чоловік не мав умислу ухилилися від військової служби, а його відмова була проявом релігійних переконань, що не дають йому права використовувати зброю та проходити військову службу, в тому числі в умовах воєнного стану та для захисту Батьківщини.
