1 січня 2016 року згасла життєва зірка відомого українського письменника Івана Петровція. Із тих пір на його могилі в с. Осій на закарпатській Іршавщині ніколи не в’януть квіти.
Вшанувати пам’ять видатного літератора, перекладача, поета, журналіста приходять не лише рідні, знайомі, друзі, а й шанувальники його творчості із найвіддаленіших куточків Закарпаття.
Прийшли запалити свічки на могилі письменника й заступник міського голови Іршавської ТГ Іван Васильцюн та земляк поета, начальник Берегівського МУВГ Василь Турянин.
Іван Петровцій вніс вагомий вклад в українську та світову літературу. Він автор поетичних книжок “Знак весни”, “Карпатське літо”, “Жовтень – осені свічадо”, “Зимові зошити”, збірки віршів для дітей “Софійка і весна”, роману-детективу “Мануміссіо, або Хроніка урмезійовських убивств”, який видав у співавторстві із дружиною Валентиною Петровцій. У 1992 році видав поезії окремою книжкою “Ріка року”, а в 1994 року – “Діалектарій, або ж мила книжечка русинської бесіди у віршах”. Окремі вірші Івана Петровція перекладені угорською, німецькою, чеською, калмицькою і російською мовами. Поет удостоєний багатьох всеукраїнських і міжнародних премій.
У перекладі Івана Петровція з угорської мови вийшла збірка поезій Кароя Балли “Речитативи”, збірник “Угорські народні пісні”, історичний роман Гейзи Гардонія “Зірки Егера”, книга казок Клари Біхарі “Золотоносне дерево”.
У співдружності з композитором, земляком народним артистом України Іваном Поповичем написав понад два десятки пісень, чимало з яких виходили окремими платівками, а пісня “Про Осій” облетіла майже весь світ. Іван Петровцій був делегатом Першого Конгресу Міжнародної Асоціації Україністів та Першого Конгресу Русинів (Чехія).
