Уже не вперше звучить пропозиції щодо надання ухилянтам законного права не воювати. Щоправда в жодній розвинутій демократичній країні таке не практикують.
“Не потрібна екстрадиція ухилянтів. Не потрібна примусова мобілізація! Дайте нарешті тим, хто не хоче воювати, офіційну можливість відкупитись! А гроші направте на вмотивованих! На екіпірування їх та інші потреби!
Вигадайте якийсь статус офіційний для тих, хто хоче відкупитися. Повірте, їм навряд чи буде соромно від нього, точно менш соромно ніж платити воєнкомам, як вони робили і роблять це зараз”, — написав у соцмережі військовий Павло Тука.
Уже не вперше у нашому суспільстві звучать ідеї про те, що ухилянтам слід дати законне право не воювати, — аби платили. Чи варто це робити? Своїми думками з цього приводу поділилися юрист Ростислав Кравець, військовий експерт, співголова ГІ “Права справа” Дмитро Снєгирьов, військовослужбовці ЗСУ Ігор Лапін та Ігор Луценко.
— Може настав час поставити, як то кажуть, питання руба й дати можливість тим, хто “не народжений для війни”, офіційно відкупитись від армії?
● Р. Кравець:
— У Конституції зазначено: обов’язок кожного громадянина — захищати Україну. Наша країна перебуває в стані війни, українці й так допомагають ЗСУ. Неправильно ставити виконання свого конституційного обов’язку в залежність від матеріального стану — наявності чи браку грошей. Бо це призведе до підриву довіри до держави. Тож до такої ідеї ставлюся вкрай негативно.
● І. Луценко:
— Обов’язок захищати свою країну мають усі. Але цей обов’язок можна виконувати різними способами. Попри те що озвучена ідея дуже незвична для нашої держави і суспільства, я підтримую таку дискусію. Вважаю, вона має право на існування. Хоча доволі песимістично ставлюсь до її реалізації.
— Чому?
● І. Луценко:
— Бо по факту маємо в країні великомасштабну корупцію, яку практично визнав президент, “обезголовивши” величезну кількість ТЦК, де військкоми збагатилися за рахунок ухилянтів.
Так, погано, що взагалі є люди, які не хочуть захищати країну, але ми нікуди не дінемось від цього факту. Тому, вважаю, варто розглядати пропозиції щодо надання офіційної можливості відкупу від служби. Але за таких обставин потрібно надати більше прав тим, хто захищає Україну, обмеживши водночас права ухилянтів. Рівності не має бути, інакше це буде абсолютно аморально! Звісно, не йдеться про обмеження права брати участь у голосуванні, бо це одна з норм Конституції. Натомість варто дати право саме ветеранам обиратись у визначений ряд дорадчих чи спостережних органів.
І ці норми потрібно буде ретельно прописувати, адже чимала частина нашого суспільства чекає морального реваншу, аби сказати: “З таких-то причин ми не воювали, але ми — такі ж, як ви, і будемо жити, як жили”.
● Д. Снєгирьов:
— Ідею пропонувати можна. Інша річ: чи вдасться її реалізувати у суворих реаліях нашої країни, де взагалі не працюють антикорупційні інституції, а корупційна складова є ледь не державотворчим чинником. Причому в Україні антикорупційних структур більше, ніж в усіх європейських державах, разом узятих, а чисельність співробітників СБУ — більша, ніж у всій Європі. Це щось вирішило? У нас зникла корупція? Ні.
● І. Лапін:
— Ця ідея нагадує оголошення, які колись були актуальними в США: “неграм і собакам вхід заборонено”. Перефразую на наші реалії: “армія має бути робітничо-селянською”. Бо хто має гроші, отримає право спостерігати по телевізору чи в ютубі, як гинуть українці. Я категорично проти такої ідеї!
— Деякі українці у соцмережі, зокрема, озвучують такий варіант: аби після сплати офіційного “тарифу” ухилянти щомісяця були зобов’язані перераховувати для ЗСУ ще й певну суму зі своєї зарплати. Навіть після виїзду за кордон. Що скажете?
● І. Лапін:
— Йдеться про вигадану тезу “економічний фронт”. Щонайменше зайдіть до якогось спортивного клубу й спитайте бізнесменів, скільки кожен з них перерахував на ЗСУ?! Або поставте це питання депутатам, які скупили собі автівки на мільйони доларів. Та ніхто ніяких грошей зі своєї зарплати не відправлятиме на ЗСУ. Тож ця схема абсурдна й називається “кидалово”, бо вони відкупляться і втечуть за кордон.
— Якщо все ж припустити, що ідею офіційного відкуплення від мобілізації буде реалізовано, як би це могло виглядати на практиці?
● Д. Снєгирьов:
— Уявімо, що законопроект з ініціативою про надання можливості відкупитись від мобілізації зареєстрували у ВР і його прийняли. Наразі ухилянти платять комусь у кишеню десять тисяч доларів, тож припустімо, що саме таку суму буде прийнято як офіційний “відкуп”. А тепер подумаймо, що буде далі, зважаючи на реалії у нашій країні з корупцією.
Для аналогії наведу простий приклад: при наявності штрафів за порушення ПДР чималий відсоток водіїв офіційно не платить. Чому? Бо їм пропонують “вирішити питання” на місці — за пів ціни. Тож, можливо, така новація працюватиме, але лише декілька місяців. Бо умовний воєнком скаже: “Для чого тобі платити десять тисяч доларів у касу? Ми вирішимо питання за п’ять тисяч доларів, але готівкою і зараз”.
На цьому етапі можна ставити крапку в цій історії, адже кількість охочих вирішити питання неофіційно миттєво збільшиться. Тож ця ідея накриється “мідним тазом”, вона приречена і не буде реалізована, її поховає наша сувора корупційна реальність, бо немає політичної волі для викорінення цього явища.
● І. Луценко:
— Серед моїх однокурсників ніхто не служить, багато їх стали бізнесменами й повтікали за кордон. Повірте, вони б хотіли мати можливість повернутись, аби тільки не воювати. А для відтермінування від безпосереднього призову могли б найняти й привести у військо замість себе одного-двох мотивованих бійців. Поки вони служитимуть, бізнесмен займатиметься своїми справами. Навіть так буде краще, аніж вони сидять за кордоном абсолютно без користі для України.
● Р. Кравець:
— Така практика була можлива за часів царської Росії, коли замість себе посилали на війну холопів. У сучасному світі — в розвинутих демократичних країнах — такого немає.
Потрібно чітко налагодити військовий облік, процес мобілізації, а головне, ротацію військових. Замість того, аби вигадувати нові схеми.
● І. Лапін:
— Ще одне питання: хто воюватиме, коли закінчаться ті, що не мають грошей? Хто нас замінить, коли ми помремо?! Хто буде виконувати свій конституційний обов’язок і захищати, зокрема, моїх дітей?
Чи забезпечені ухилянти почнуть грошима закидувати росіян, платитимуть їм данину, віддадуть свої квартири й житимуть в рабстві? Тоді нехай їдуть у Росію, а я не хочу, аби так жили мої діти.
Лариса Пецух, Експрес
