В Україні жінки більшості спеціалізацій мають право на те, щоб вступити до лав ЗСУ та допомогти захищати країну від російських окупантів. Однак перш ніж ухвалити таке рішення, варто все ж таки проконсультуватися з іншою жінкою, яка вже проходить службу і знає, що це таке.
Як розповіла журналістка, а нині парамедик та пресофіцер ЗСУ Маргарита Рівчаченко в інтерв’ю НВ, якщо жінка має можливість не йти на службу в армію, то цією можливістю варто скористатися.
“Коли до мене звертаються дівчата, питають, як бути парамедиком, як бути пресофіцером, перше я кажу: якщо у вас є можливість не долучатися до армії, то не приєднуйтесь. Я розповідаю всі мінуси армійського життя. І якщо дівчина після цього всього каже “але я все одно готова” — окей, ви пройшли перше випробування”, — сказала вона.
За її словами, це стосується не лише жінок, а й будь-якої людини, оскільки певний досвід може бути травмуючим.
Наприклад, каже Рівчаченко, треба запитати себе про те, чи готові ви жити 24/7 з незнайомими людьми, не маючи свого особистого простору та можливості розпорядитися особистим часом.
При цьому є нюанси для кожної військової професії. Так стрілкам треба бути готовими до необхідності входити в контакт із ворогом, парамедикам не боятися крові та виду серйозних поранень, пресофіцерам бути стресостійкими тощо.
“Я не згодна з тим, що потрібна фізична підготовка, ще щось. Це краще. Але ніхто з тих, хто приєднався 24 лютого, не готувався спеціально, не проходив супер-мега курс. Вас усьому навчать”, — додала вона.
Парамедик також зазначила, що вважає головним це психологічна підготовка та необхідність мати “надійний тил” в особі друзів та родичів, які допоможуть дістати ті чи інші речі, або розв’язувати питання у цивільному житті.
Крім того, вона нагадала, що військова служба це не робота, і якщо людині не сподобалося, то вона піти вже не зможе до завершення воєнного стану.
Також окремо вона порекомендувала жінкам з особливою увагою поставитися до формування персональної аптечки, оскільки всі питання, пов’язані зі здоров’ям та гігієною, будуть лише в їхніх руках.
“Іноді у тебе не буде можливості щось купити, іноді ти можеш залишити десь речі. Треба, щоб усе було із запасом. Мабуть, це найголовніше”, — наголосила Рівчаченко.
