1 січня 2016 року згасла життєва зірка відомого українського письменника Івана Петровція. Із тих пір на його могилі в с. Осій ніколи не в’януть квіти.
Вшанувати його пам’ять приходять не лише рідні, знайомі, друзі, а й шанувальники його творчості із найвіддаленіших куточків Закарпаття.
Минулого понеділка прийшли запалити свічки на могилі письменника голова Іршавської ОТГ Віктор Симканинець, редактор газети “Нове життя” Михайло Ісак, член правління Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Шкіря, земляк поета, начальник Іршавської експлуатаційної дільниці Берегівського МУВГ Василь Турянин.
Іван Петровцій вніс вагомий вклад в українську та світову літературу. Він автор поетичних книжок “Знак весни”, “Карпатське літо”, “Жовтень – осені свічадо”, “Зимові зошити”, збірки віршів для дітей “Софійка і весна”, роману-детективу “Мануміссіо, або Хроніка урмезійовських убивств”, який видав у співавторстві із дружиною Валентиною Петровцій. У 1992 році видав поезії окремою книжкою “Ріка року”, а в 1994 року – “Діалектарій, або ж мила книжечка русинської бесіди у віршах”. Окремі вірші Івана Петровція перекладені угорською, німецькою, чеською, калмицькою і російською мовами. Поет удостоєний багатьох всеукраїнських і міжнародних премій.
У перекладі Івана Петровція з угорської мови вийшла збірка поезій Кароя Балли “Речитативи”, збірник “Угорські народні пісні”, історичний роман Гейзи Гардонія “Зірки Егера”, книга казок Клари Біхарі “Золотоносне дерево”.
У співдружності з композитором, земляком народним артистом України Іваном Поповичем написав понад два десятки пісень, чимало з яких виходили окремими платівками, а пісня “Про Осій” облетіла майже весь світ. Іван Петровцій був делегатом Першого Конгресу Міжнародної Асоціації Україністів та Першого Конгресу Русинів (Чехія).
Вл. інф.
