23 серпня наші предки колись вшановували Лаврентія і підмічали, якщо у ставках вода тиха, то й осінь буде спокійною, а зима без завірюх. Якщо у цей день сильна спека або сильні дощі, то так буде довго – усю осінь.
За церковним календарем 23 серпня вшановують мучеників архідиякона Лаврентія, Сікста, папи, Фелікисима й Агапіта, дияконів, Романа, Римських; блаженного Лаврентія, Христа ради юродивого, Калузького.
Іменинниками 23 серпня є:
Роман, Лаврентій, Агапій, Фелікс.
23 серпня народились:
1867 – Осип Маковей – український письменник, публіцист, редактор багатьох періодичних видань, педагог та громадсько-політичний діяч.
«Тихий сон по горах ходить, Не шуміть, ліси зелені, За рученьку нiчку водить. Спати йдіть, вітри студені. I шумлять ліси все тихше, Най малята сплять здорові, Сон малих звiрят колише. Най їм сняться сни чудові». (Осип Маковей)
1935 – Анатолій Перепадя – український перекладач із французької, італійської, португальської, іспанської, каталонської мов. Перекладав твори Сервантеса, Пруста, Сент-Екзюпері, Камю та ін.
23 серпня відзначають:
День державного прапора України.
Європейський день пам’яті жертв сталінізму і нацизму.
Міжнародний день пам’яті жертв работоргівлі та її ліквідації.
Події 23 серпня:
1935 – на баштах Кремля встановлені рубінові зірки, вироблені в Донбасі.
1975 – відкриття Харківського метрополітену.
1989 – у 50-у річницю підписання радянсько-німецького пакту відбулася акція «Балтійський шлях», коли мешканці Литви, Латвії й Естонії утворили живий ланцюг завдовжки майже в 600 км – близько двох мільйонів людей (найбільший живий ланцюг у світі).
Чи знаєте ви, що:
Поєднання кольорів жовтого і синього трактується по-різному: це і поєднання символів життя – золотого сонця у синьому космосі, це і чисте, мирне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом праці і достатку.
Також синій і жовтий – це вогонь і вода, чоловіча і жіноча стать. І все ж головна ідея синьо-жовтого – це велика гармонія космосу, сонця, землі та всього на землі сущого.
Цікаво, що слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців – монгольського походження – «хох» – синій, голубий, «улу» (олу) – жовтий. Остання літера редукувалась і маємо «хохол».
Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.
Синя й жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни (1648–1654 рр.), а пізніше – гайдамаків часів Коліївщини. У XVIII ст. жовта та блакитна барви домінували у побуті та церковних речах…
На початку 20 ст. у Галичині з’явився жовто-блакитний прапор, який прийняли Українські січові стрільці. Прапор вивішували на всіляких народних зборах з нагоди відзначення національних свят. У березні 1918 р. Центральна рада затвердила жовто-блакитний прапор як символ українського народу, Української Республіки. Ініціатором був М.Грушевський. Однак після перевороту, вчиненого гетьманом П.Скоропадським, прапор з жовто-блакитного був змінений на синьо-жовтий і таким уже й залишився.
Рідна країна
