Інтерв’ю народного депутата України, голови політради партії “Опозиційна платформа – За життя” Віктора Медведчука.
Питання: Доброго дня, Вікторе Володимировичу. Слово “вторгнення” стало словом року для українців. На тлі нагнітання, насамперед із боку Заходу, вперше з осені відбулася зустріч “нормандської четвірки” на рівні політрадників.
Заяви учасників досить стримані, домовилися зустрітися у Берліні за два тижні. Як ви це оцінюєте та що ви знаєте? Чи є передумови, що після цієї зустрічі рух піде на спад?
Віктор Медведчук: Надавати конкретну оцінку цим діям останнім часом стало дуже легко. Ось ця зустріч, ви абсолютно правильно сказали, про те, що вона була в онлайновому режимі останній раз у вересні, і майже рік не було очних зустрічей політрадників, адже не треба забувати, що це нижчий рівень “нормандського формату”. Тобто це ті люди, які повинні звіряти годинник, готувати необхідну базу для ухвалення рішень спочатку на рівні міністрів закордонних справ, а потім уже глав держав.
Так ось, ця зустріч ознаменувалася одним, і перше, що впало у вічі, – це період зустрічі, 8 годин вона тривала. Щоб розставити правильно акценти і точки над “і”, треба згадати про те, що перед цим представники президента Франції та канцлера Німеччини були в гостях у пана Козака в Москві, каталися на трійках там чи на санях, обідали, розмовляли, дискутували, та зустріч, яка відбулася у Парижі, якщо давати загальну оцінку, закінчилася тим, що вони домовилися домовлятися. Єдине, що, як зазначають усі, вони домовилися про припинення вогню. Але про це домовилися взагалі ще 22 липня 2020 року, і якщо порахувати з цього часу, були десятки тисяч порушень із двох сторін саме цього режиму припинення вогню.
Тому коли ми зараз говоримо, що вони домовилися про припинення вогню, а потім взяли два тижні з ініціативи української сторони, пана Єрмака, для того, щоб усунути різночитання окремих пунктів комплексу заходів щодо реалізації мінських угод, то в мене це викликає питання, здивування та нерозуміння людини, яка добре знає мінські угоди, добре знає, як вони підписувалися, як вони дискутувалися на стадії прийняття, як проходили 17-годинні переговори глав держав “нормандського формату”, міністрів закордонних справ, радників різних та також представників Тристоронньої контактної групи. Усе це відбувалося понад добу, сімнадцять годин йшли переговори лише глав держав.
Так от, коли мені зараз кажуть, що є різночитання, я, людина, яка, перше – вмію читати, друге – добре знаю предмет, третє – розумію, що означає подвійне тлумачення і що означає виразність, об’єктивність та однозначність викладу матеріалу, стверджую, що комплекс заходів щодо виконання мінських угод, що містить 13 пунктів, має характеристики жорсткої однозначності, об’єктивності та одного, а не подвійного тлумачення кожного з пунктів комплексу заходів. Причому це не план, це комплекс заходів.
Так от, говорити про те, що треба два тижні для того, щоб правильно читати або, по-іншому, читати однаково, це чергове застереження або чергова, вибачте за вираз, відмазка для того, щоб не розпочати реалізацію мінських угод. До речі, за день раніше проходило засідання Тристоронньої контактної групи, яка, як завжди, ні про що не домовилася. Вони не перейшли до обговорення політичного порядку денного мінських угод, що є головним і фундаментом мінських угод, вони не вирішили жодного питання щодо обміну утримуваними, вони не вирішили взагалі жодного питання.
Що це? Це політика України, це політика Зеленського та його оточення, спрямована та свідчить про те, що у Зеленського та його оточення відсутнє, повністю відсутнє політичне поле на мирне врегулювання. І тому ця паризька зустріч та позначення наступної зустрічі в Берліні, якщо не зміниться ситуація з політичною волею президента Зеленського, ні до чого не приведе, вона буде такою ж нульовою, як і та, що сталася в Парижі. Я вважаю, що в Парижі за результативністю та ефективністю ця зустріч була абсолютно нульовою.
