Тему легеневої чуми нині широко обговорюють і в соцмережах, і у вузькому колі фахівців. Усе почалося з історії в Росії, де померла 28-річна лаборантка Іркутського науково-дослідного протичумного інституту Сибіру, а 197 співробітників лікарні, де вона лікувалася, – на суворому карантині. Зараз усіх цікавить одне: чи буде спалах легеневої чуми в Росії й чи варто з цього приводу переживати українцям?
Що сталося в Іркутській області?
Шелехов – невелике місто за три кілометри від Іркутська у Східному Сибіру. Тут проживає близько 40 тис. мешканців. У Росії, звісно, приховують справжню причину смерті співробітниці лабораторії. Там, як завжди у таких випадках, стверджують, що ситуація контрольована. Утім, з’являється все більше інформації про ймовірний випадок смерті від легеневої чуми.
Державний департамент США відстежує повідомлення про інцидент та закликає Москву оперативно надавати достовірну інформацію. А ВООЗ ініціювала процедуру верифікації, бо замовчування ускладнює оцінку ризиків для інших держав. Водночас Дональд Трамп під час спілкування з журналістами заявив, що допоможе РФ у боротьбі із чумою.
Цікавою гіпотезою щодо легеневої чуми в Росії поділився лікар-інфекціоніст Євген Дубровський.
«Твердження, начебто лаборант «розбила пробірку», занадто примітивне. Якщо розбити пробірку в лабораторії, але не чіпати її й не лізти носом у вилитий матеріал, нічого не станеться. Насправді у неї вибухнула пробірка в ліофільній сушці – це спеціальний прилад, який використовується для зневоднення речовин шляхом заморожування та подальшого видалення льоду у вакуумі, минаючи рідку фазу. Потрапивши в повітря, мікрочастинки чуми опинилися дуже легкодоступними. Жінка миттєво вдихнула їх глибоко в легені. І таким чином отримала легеневу форму чуми», – вважає Євген Дубровський.
Він припускає, що лаборантка приховала цей інцидент, а коли захворіла й потрапила до звичайної лікарні, їй помилково поставили діагноз «важкий ковід із масивним ураженням легень» і під’єднали до ШВЛ.
«Саме це було критичною помилкою – через апарат ШВЛ бактерія легко почала розповсюджуватися назовні в реанімації та стала небезпечною для персоналу, хто був поруч», – каже лікар-інфекціоніст.
Пацієнтка померла. Ковід не підтвердився, тоді включилися епідеміологи та санітарні служби. Весь персонал лікарні закрили на суворий карантин.
***
Чи може чума поширитися по Росії й чи варто з цього приводу тривожитися українцям? І що може зробити пересічна людина, аби убезпечити себе, знизити ризик зараження?
Проконсультувати читачів ZAXID.NET попросив к.м.н, асистентку кафедри інфекційних хвороб Львівського національного медичного університету ім. Короля Данила Ірину Бень.
Що таке легенева чума? Як зрозуміти, що людина заразилася цією хворобою?
Легенева чума – це одна з клінічних форм чуми, яка виникає як при первинному, так і при вторинному ураженні та має подібний клінічний перебіг.
Первинно-легенева форма має найтяжчий перебіг із гострим початком, ознобом, підвищенням температури тіла до 40 °C і вище. З перших годин з’являються різкий біль у грудях, кашель, задишка, марення. Кашель спочатку сухий, але швидко стає вологим із виділенням слизистого прозорого мокротиння. Згодом воно стає рідким, пінистим, кров’янистим і зрештою кривавим.
Вторинно-легенева форма частіше розвивається з бубонної форми внаслідок генералізації процесу. За клінічним перебігом вона нагадує первинно-легеневу.
Летальність висока. Хворі помирають на 3–5 добу від початку хвороби внаслідок гострої дихальної недостатності та інфекційно-токсичного шоку. Легенева форма є надзвичайно небезпечною в епідеміологічному значенні, оскільки передається повітряно-краплинним шляхом від людини до людини. Бубонна форма виникає після укусу інфікованих бліх (трансмісивний шлях).
Коли востаннє в історії фіксували епідемію захворювання?
Остання велика епідемія чуми у світі (у межах Третьої пандемії чуми) з легеневими та бубонними проявами сталася в Індії у 1994 році. Серйозні спалахи чуми зі смертельними випадками також були зареєстровані у Конго у 2006 році та на острові Мадагаскар у 2014 і 2017 роках.
Контролювати ці спалахи допомагали рання діагностика та антибіотикотерапія хворих, профілактичне лікування близьких контактів, ізоляція пацієнтів із легеневою формою, епідеміологічне відстеження контактів і боротьба з блохами-переносниками. У випадках легеневої чуми важливими були також інфекційний контроль і безпечне поводження з тілами померлих. ВООЗ надавала країнам технічну, епідеміологічну та організаційну підтримку, тоді як основні протиепідемічні заходи здійснювали національні органи охорони здоров’я.
Чи становлять ризик речі, одяг, транспорт або приміщення, де перебував хворий, а також тіла померлих від легеневої чуми?
Одяг та особисті речі становлять високу небезпеку, якщо вони забруднені виділеннями хворого (харкотинням, слизом із дихальних шляхів) або якщо в них присутні інфіковані блохи. Бактерія Yersinia pestis у вологому середовищі (наприклад, у харкотинні) може зберігатися життєздатною від кількох днів до тижнів. Однак вона не витримує висушування, а за температури 55 °C гине протягом 10–15 хвилин.
Приміщення та транспорт становлять загрозу як через наявність аерозольних крапель (у закритих приміщеннях із поганою вентиляцією безпосередньо під час перебування там хворого), так і через ризик присутності переносників (бліх) або забруднених поверхонь.
Тіла померлих від легеневої чуми становлять надзвичайну епідеміологічну небезпеку. У трупах збудник чуми зберігається тривалий час (у тканинах та органах – тижнями й навіть місяцями, залежно від температури). Під час розтину, транспортування або підготовки тіла можливе утворення вторинних аерозолів або прямий контакт із біологічними рідинами.
Що може зробити звичайна людина, щоб зменшити ризик зараження?
Уникнення контактів та ізоляція – це найефективніший захід індивідуального захисту. При підозрі на легеневу чуму будь-який близький контакт із хворим (у межах 2 метрів) без засобів захисту вважається високим ризиком інфікування.
Звичайні медичні або тканинні маски є малоефективними проти бактеріального аерозолю Yersinia pestis. Необхідно використовувати респіратори ступеня захисту FFP3 (або щонайменше FFP2/N95), які щільно прилягають до обличчя.
Збільшення відстані зменшує ризик вдихання великих крапель харкотиння та слизу, які виділяє хворий при кашлі, але самої лише дистанції у закритому приміщенні недостатньо. Інтенсивне провітрювання приміщень суттєво знижує концентрацію аерозолю. Збудник чуми чутливий до сонячного світла (ультрафіолету), висушування та стандартних дезінфекційних засобів.
Можна використовувати репеленти, обробляти приміщення та домашніх тварин засобами проти бліх, уникати контакту з дикими гризунами, не торкатися мертвих або хворих тварин (ховрахів, бабаків, пацюків).
Чи є нині ефективні методи лікування чуми?
Так, чума – це бактерійна інфекція, яка успішно лікується антибіотиками. Препарат підбирає лікар залежно від тяжкості перебігу хвороби відповідно до медичного протоколу. Призначити собі ліки самостійно «по інтернету» не можна.
А є вакцини проти чуми й кому вони конче потрібні?
Вакцинацію застосовують лише для груп підвищеного ризику (наприклад, співробітників лабораторій, які працюють зі збудником). Контактних осіб ізолюють та проводять екстрену профілактику антибіотиками протягом 6 днів.
Які варіанти розвитку подій можливі у Росії? Чи можливий спалах епідемії?
При легеневій формі чуми спалах цілком можливий через високу контагіозність захворювання, тобто здатність інфекційної хвороби передаватися від хворої людини чи тварини до здорового організму, її заразливість.
З якою швидкістю може поширюватися це захворювання і які наслідки може мати для Росії?
Легенева чума є найнебезпечнішою та найдинамічнішою формою інфекції, спричиненої Yersinia pestis. Швидкість її поширення зумовлена кількома ключовими факторами:
- короткий інкубаційний період – від 1 до 3 діб (іноді від кількох годин до 24–48 годин);
- прямий повітряно-крапельний шлях: хворий виділяє збудник у довкілля під час кашлю, чхання та навіть розмови у вигляді аерозолю. Контагіозність у закритих приміщеннях наближається до 100%;
- стрімкий клінічний перебіг: стан пацієнта погіршується протягом перших 12–24 годин (розвивається тяжка пневмонія, задишка, кровохаркання, септичний шок). Без негайного призначення антибіотиків у перші 24 години від початку симптомів летальність наближається до 100%.
За відсутності протиепідемічних заходів епідемічний ланцюг розгортається експоненціально: один хворий за короткий час може інфікувати десятки осіб у своєму близькому оточенні.
Які можливі наслідки? Якщо випадок призведе до неконтрольованого передавання від людини до людини, наслідки визначатимуться швидкістю реакції системи охорони здоров’я та епідеміологічного нагляду.
Найбільш імовірний сценарій (локалізація та купірування): завдяки наявності ефективних антибіотиків та відпрацьованим протиепідемічним протоколам для особливо небезпечних інфекцій (ОНІ) спалах можна зупинити на початковому етапі. Для цього необхідні строгий карантин, ізоляція всіх контактних осіб на 7 днів, призначення їм екстреної превентивної антибіотикотерапії та дезінфекція осередків. За таких умов спалах обмежується поодинокими захворюваннями.
Чи може людина з легеневою чумою перетнути кордон або проїхати значну відстань до появи симптомів?
Теоретично це можливо в період інкубації (1–3 дні), проте час для мандрівок вкрай обмежений. Як зазначалося вище, після появи перших ознак стан пацієнта критично погіршується протягом перших 12–24 годин (розвивається тяжка пневмонія, задишка, септичний шок). Без медичної допомоги хворий швидко втрачає здатність до пересування.
Чи потрібно боятися українцям? Як швидко хвороба може дійти до нас, зважаючи на те, що відбуваються зіткнення українських військових із росіянами на полі бою, ворогів беруть у полон?
Українцям не варто панікувати. Поточний спалах інфекції в Іркутській області Росії зафіксований за тисячі кілометрів від лінії фронту. До того ж сучасна медицина ефективно лікує цю хворобу загальнодоступними антибіотиками.
Попри бойові зіткнення та взяття в полон російських військових, ризик прямого перенесення інфекції на поле бою наразі є мінімальним. Проте суворий медичний та санітарно-епідеміологічний контроль за військовополоненими є обов’язковим для запобігання поширенню будь-яких небезпечних інфекцій.
