Світ входить у нову епоху дорогих грошей. Що це означає для України?

Федеральна резервна система, яка є головною фінустановою США, вперше з 2023 року підвищила базову ставку на 0,25% — до 3,75 — 4% річних.

Перед тим Європейський цент­робанк вдруге від початку року підвищив три ключові ставки на 25 пунктів — до 2,5%, 2,65% та 2,9% відповідно.

Банк Японії довів базову ставку до максимального значення за тридцять один рік — до 1,25%. А Нацбанк України вдруге за останні два місяці підвищив облікову ставку на 0,5% — нині вона становить 16% річних. Що спонукає центробанки різних країн до таких дій?

— Облікова ставка — це відсоток, під який цент­ральний банк позичає гроші банкам, — пояснює Данило Монін, експерт економічних програм Українського інституту майбутнього. — Вона є своєрідною “ціною грошей” в економіці. Коли регулятор підвищує облікову ставку, позичати гроші стає дорожче. Тому банки зазвичай збільшують ставки за кредитами (згодом — і за депозитами).

Підвищуючи ключові ставки, центробанки намагаються стримати попит на товари та послуги і не допустити прискорення інфляції, яка спостерігається у багатьох країнах світу на тлі геополітичної нестабільності на Близькому Сході. Через подорожчання нафти зростають витрати на пальне, транспортування та виробництво товарів, що може призвести до дальшого зростання цін.

— Зауважу, що інфляційний тиск в Україні спричинений не тільки високими цінами на енергоносії, а й російськими ударами по нашій торговій логістиці. Тому гасити інфляційну пожежу шляхом охолодження ділової активності, що відбувається через підвищення ставки, — це не той метод, якого потребує українська економіка, — певен Віталій Шапран, економіст, ексчлен Ради НБУ. — На мою думку, Україні варто тимчасово відійти від традиційних рецептів монетарної політики та орієнтуватися на інтереси бізнесу (який нині дуже потребує дешевших кредитів. — Авт.).

— Поширена думка, що підвищення відсот­кових ставок приводить до зниження інфляції, — зазначає кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — Мовляв, банки, нарощуючи кредитні портфелі, створюють додаткові гроші. А збільшення кількості грошей в обігу призводить до інфляції. Якщо ж облікова ставка зросте, вищими стануть ставки комерційних банків, це скоротить попит на позики. Банки менше кредитуватимуть — менше стане грошей в обігу, сповільниться інфляція.

Проте в Україні основною причиною зростання інфляції є бюджетний дефіцит, а не зростання кредитів. Тому підвищення облікової ставки не матиме належного ефекту. Понад те, на вересень 2026 року третину кредитів у портфелях комерційних банків становлять позики під пільгові ставки в рамках програми “Доступні кредити 5-7-9%” та інших. На ці позики підвищення облікової ставки жодним чином не впливає — їх надають за ставками, значно нижчими, ніж облікова.

Виникає парадоксальна ситуація, коли НБУ підвищує облікову ставку, щоб стримати інфляцію, водночас комерційні банки надають кредити під пільгові ставки. За таких умов зусилля Нац­банку щодо стримування інфляції приречені на провал.

Різницю між пільговими ставками і ринковими кредитними ставками банкам компенсує український держ­бюджет. Підвищення облікової ставки означає збільшення бюджетних витрат. Цей крок також приведе до зростання дохідності за державними облігація­ми, що знову-таки спричинить додаткові бюджетні витрати. Крім того, для зменшення кількості грошей в обігу НБУ залучає депозити від комерційних банків. Підвищення облікової ставки спричинить зростання ставок за депозитами НБУ, а отже, скорочення прибутку регулятора, який він перераховує до держбюджету. Коротко кажучи, підвищення облікової ставки призведе до зростання витрат та скорочення доходів держ­бюджету.

— А як підвищення Нац­банком облікової ставки може вплинути на вартість євро і долара? 

●  Д. Монін:

— Найімовірніше, НБУ й надалі, принаймні до кінця року, утримуватиме долар на рівні близько 45 гривень, а євро — 52 гривень, керуючись, зокрема, політичними мотивами. (На 2027 рік уряд заклав у бюджеті середній курс 47,1 грн/$, а на кінець року — 48,3 грн/$. — Авт.).

●  О. Хмелевський:

— Треба визнати: попит на валюту дуже високий і валютні резерви НБУ скорочуються. Ризик девальвації гривні значно вищий, ніж можливість заробити додаткові 0,5% річних на депозитах чи ОВДП. Тому підвищення облікової ставки не стримає девальвації.

І ще одне. Облікова ставка в Україні вже удвічі вища за інфляцію. Це занадто високий рівень. Облікова ставка має бути лише трохи вищою за показник інфляції. Тобто за нинішньої інфляції рівень облікової ставки 10% мав би бути цілком достатнім. Підвищуючи облікову ставку, НБУ завдає величезної шкоди економіці України. Через недостатнє кредитування та високі ставки наша економіка балансує на межі рецесії та не відновлюється. Оскільки останніми місяцями Росія знищила багато промислових підприємств, складів, портів тощо, що й так призведе до скорочення ВВП, підвищення облікової ставки ще більше посилить цю негативну тенденцію. Для боротьби з інфля­цією слід застосовувати інші інструменти, зокрема збільшення обов’язкових резервів комерційних банків.

Наталія Васюнець, Експрес