Понад два роки волонтерки із сіл Горінчово та Вишково готують для бійців на передовій смаколики — голубці, котлети, запечене м’ясо, солодке.
Нині в команді більш як десятеро ентузіастів. Цікаво, що всі працюють педагогами у місцевому ліцеї.
Скільки вже передали смакоти — збилися з ліку, але напевне понад тонну.
“Я працюю лаборанткою та вихователькою із супроводу дітей у Горінчівському ліцеї. Коли почалась велика війна, перші місяці ми не розуміли, чого чекати. Сподівалися, що все швидко скінчиться, але, на жаль, бойові дії тривають досі. Щоб відвернути лихі думки, взимку 2023-го вирішила, що мушу допомагати воїнам, — розповідає активістка Оксана Петрецька. — Невдовзі вийшла на волонтерку з Виноградівського району Ірину Світлик. І кожні два тижні передавала через неї бійцям домашні страви й випічку, зокрема тістечка. Якось привезла 27 кілограмів солодкого. Це був мій особистий рекорд. Усе приготувала за добу, щоб захисники ласували свіженьким”.
За словами співрозмовниці, невдовзі до ініціативи долучилися колеги. Нині в їхній команді — близько десяти осіб. Продукти купують на зібрані гроші, допомагають коштами й місцеві жителі.
“Котлети смажать дві вчительки у себе вдома, так зручніше нам, я тільки м’ясом їх забезпечую, — каже пані Оксана. — А ось голубці крутимо разом — хтось капусту запарює, інші ліплять, а ще інші тушкують. Також запікаємо курятину. Готові страви веземо до волонтерського осередку у Вишкові, там їх консервують перед відправленням. Завідує тим процесом Людмила Менджур. Усе закладається у реторт-пакети, проварюється в автоклаві, тому виходить їжа тривалого зберігання — до 12 місяців. До котлет кладуть ще гречану кашу, аби був повноцінний обід, а до голубців — заливочку з томатною пастою”.
Звісно, кухня потребує часу, а у волонтерок свої родини, основна робота, господарство.
“Але коли у країні війна, кожен повинен робити все, що може, щоб підтримати армію, — переконана Оксана Петрецька. — От вчора купили 35 кілограмів м’яса, 39 — капусти, 15 кілограмів рису. Будемо знову крутити голубці для воїнів. Інколи вони висилають нам відео. Хвалять, що дуже смачно. І дякують, що хоч на мить подарували їм тепло рідного дому”.
Вікторія Трудько, Експрес
