Доручення президента якнайшвидше припинити бойові дії є цілком досяжною метою. Вже існують реальні підґрунтя для припинення вогню, а Україна готується до важливих переговорних процесів за участю західних партнерів, при цьому категорично виключаючи здачу територій. Про це керівник офісу президента Кирило Буданов заявив на міжнародному форумі “Архітектура безпеки”, головні тези з якого зібрало РБК-Україна.
Головне:
- Терміни завершення війни: Мета президента Зеленського закінчити бойові дії до зими є реалістичною, вчасною та продуманою.
- Переговорний процес: Перемовини не перебувають у “глухому куті”, технічні розмови тривають. Україна готується до візиту американської делегації, яка планує відвідати Київ та Москву.
- Позиція України: Жодної здачі Донбасу чи інших територій не буде. Першим етапом має стати зупинка там, де стоять війська.
- Роль Заходу та Європи: Європа має визначитися з єдиним представником та спільною позицією для участі у переговорах. Залученість західних партнерів є необхідною.
- Загрози: Російські розробки на кшталт “Орєшніка” є демонстративними. Путін має страхи за своє життя, а в російській системі влади спостерігається прогресуючий спад.
- Білорусь: Україна працює над тим, щоб унеможливити використання території Білорусі для нової агресії.
Далі наводимо пряму мову Буданова на форумі.
Переговори не в “глухому куті”
Стосовно будь-якого перемир’я на Трійцю, я такої інформації не отримував.
Стосовно переговорного процесу, я ніколи не казав, що ми в “глухому куті” і продовжую стояти на цій думці оскільки певні процеси тривають, вони не зовсім публічні.
Ми чекаємо в найближчий час візит американської делегації. Ми всі готуємось до цієї зустрічі. Вони підтвердили те, що вони планують прибути в найближчий час до Києва та Москви.
Певна пауза в переговорах існує на найвивищому рівні. Щодо технічних розмов, ці перемовини ніколи не зупинялись. Стосовно того, що перемовини зараз зупинені, я не поділяю таку позицію.
Закінчення гарячої фази війни
Доручення президента – якнайшвидше спробувати припинити цю війну. Насправді, його (президента Зеленського, – ред) намагання – якнайшвидше, бажано до зими, припинити бойові дії. На мій погляд, ця мета абсолютно правильна, вчасна, продумана і реалістична.
Наших спроможностей, я певен, достатньо для того, щоб спробувати це досягти і реально реалізувати. Якщо Росія відмовиться по фіналу, так теж може бути…Проте зараз є реальні ознаки того, що підґрунтя для припинення бойових дій вже існує.
Нам треба завершення бойових дій, перш за все. Як ми цього досягнемо – не має значення. І працювати над гарантіями безпеки для України. Без гарантій не буде майбутнього, все це перетвориться просто в якусь “сіру зону”. А в “сірій зоні” країни не розвиваються, вони там виживають і гинуть зазвичай. Вся історія світова показує це. Я певен, що ми досягнемо правильного, справедливого результату.
Першим етапом ми маємо зупинитися там де стоїмо, далі будемо вже щось вирішувати, як бути далі. Але ніякої здачі Донбасу і тому подібних речей.
Роль Європи в переговорах
Посередником (у переговорах, – ред) – не думаю, учасником переговорів, мабуть, вона на якомусь етапі має стати. Але головне питання для мене – яка позиція буде у Європи, хто її буде представляти. У країн Європи будуть різні погляди, а позиція потрібна єдина.
Станом на зараз Європа так і не визначилась, хто ж буде цим “єдиним вікном” для Європи. Сподіваюсь, найближчим часом вони визначаться і тоді ми всі разом будемо реалізовувати ці намагання.
Треба визначитись, хто буде представляти Європу. Це не може бути 100 людей, це має бути одна людина. Друге – яка буде позиція, про що говорити. Зараз цієї позиції не існує. Треба визначитися з особою і позицієї і скомпілювати її з позицією України. Це не може бути лебідь, рак та щука. Так не працює.
Нам залученість західних партнерів потрібна не менше, ніж росіянам. Росіяни хочуть дуже багато від західних партнерів. Багато питань не до України, а до них: як буде гарантуватися їх суверенітет, що робити з санкціями, економічні питання. Західні крани всеодно будуть в цьому діалозі. Це неможливо усунути.
Загроза з Білорусі
Ми маємо бути сильними і готовими до будь-чого, тоді дурні думки ні в кого в голову лізти не будуть.
Чи потрібна нам допомога, щоб унеможливити саму можливість будь-яких провокацій? Це ніколи зайвим не буде. Чи зможе з цим завданням справитися пані Тихановська? Ні, не зможе, навіть в теорії.
Я сподіваюсь, що ми зможемо зробити правильні кроки, щоб унеможливити саму ідею повторного застосування і використання території Білорусі для збройної агресії проти України.
Загроза “Орєшніка”
Комплекси “Кедр”, “Орєшнік” і тому подібні розробки – не слід про це сильно замислюватися, це засіб, перш за все, демонстративний, у нас проблема більш насущна. Це звичайні вже для нас “Іскандери”, комплекси С-400 для наземних ударів, крилаті ракети повітряного та морського базування і, на жаль, безпілотники.
Чимось я вас не здивую, цього озброєння достатня кількість в РФ. У них є ресурс, щоб продовжувати ведення бойових дій.
Чи впливають наші удари на РФ?
Ці удари були з кінця 2022 року, але їх інтенсивність зараз значно зросла і для них це реально проблема. Їхнє суспільство не було морально готове до того, що можуть масовано залітати дрони та ракети. Для них це шок. Це те, що вони вірили ніколи не може бути, бо вони “дуже сильні та потужні і всі їх бояться”, а виявляється інакше.
Путін
Те, що він хвилюється за своє життя – точно факт. Там є певні причини, чому він так думає. Багато чого – надумане, але зрештою всі люди його типу живуть в світі подібних страхів. Це по-перше.
По-друге, нам всім так зручно казати, що вони якісь виживші з розуму люди. Не завжди так. Там є досить серйозні і розумні люди, які вміють аналізувати все те, що відбувається. І вони бачать чітко – всюди іде регрес і спад. Так, це можна ще терпіти певний проміжок часу, але в перспективі це нічого гарного не несе і це вже є загроза, паростки загрози стабільності системи. Цього вони бояться. Все інше – економічний спад і так далі, вони переживуть.
Чи планується перепоховання в Україні Бандери, Петлюри і Скоропадського
Зараз іде робота, завершальний етап, над законом України про Національний пантеон героїв. Є кілька різних думок стосовно того, як мають визначатися історичні постаті.
Перша – зробити одразу першим додатком якусь кількість людей, яку при прийняті закону і визначать.
Друга – не робити цього додатку, а згідно закону створиться комісія, яка і має обирати людей, хто достойний. Який з цих варіантів буде – побачимо згодом, це закон Верховної Ради.
