Боєць 120-го окремого розвідполку Василь Раняк із Хуста, що на Закарпатті, відновлюється після поранення. Під час бойового завдання під Торецьком військовий втратив обидві ноги внаслідок удару FPV-дрона. Нині проходить лікування у Вінниці, готується до протезування та мріє знову піднятися на Хустський замок. Про це пише Суспільне.
До повномасштабного вторгнення Росії Василь займався боксом. Суспільному розповів, саме спорт допоміг йому витримати фізичні й моральні випробування на фронті. Попри те, що мав право не воювати через опікунство над батьками з інвалідністю, ухвалив свідоме рішення йти на війну.
На фронті Василь працював з дронами-бомбардувальниками типу “Вампір”.
“Я був тим, хто “озброює” дрони. Ми запускали їх на виявлення і знищення ворожих груп. Вони не мали шансів накопичувати сили в нашому секторі. Ми працювали на випередження — це було головне”, — сказав Василь Раняк.
Як отримав поранення
Перший бій із дронами Василь провів у Покровську. Тоді йому вдалося вчасно виявити та знищити штурмову групу російських військових. Але справжнім випробуванням для бійця став Торецьк. Саме там, напередодні Великодня, він отримав поранення.
“Це було близько опівночі. Ми вийшли, щоб забрати техніку, яка вже відпрацювала, й сховати її. Почули звук FPV-дрона. Від нього йшов важкий запах паленої пластмаси — здається, це було оптоволокно. Вже за мить — вибух, контузія. Побачив, що тримаю власне коліно в руках, а стопа стоїть окремо на землі”.
Поки кликав на допомогу, над ним завис ще один дрон. Цього разу вибухівка вразила техніку.
“Тоді я вдруге звернувся до Бога. І вдруге вижив”.
Коли отямився, спершу не розумів, де перебуває.
“Найстрашніше, що запам’яталося — не сам вибух, а момент, коли я відкрив очі. Спробував їх розплющити й почув російську мову. Перше, про що подумав: “Боже, тільки не це. Невже наш екіпаж перехопили?” Та згодом почув суржик і видихнув із полегшенням і знову заснув”.
Евакуація та реабілітація після поранення
Його евакуювали на стабілізаційний пункт, а згодом — до лікарні імені Мечникова. Після 8 операцій з легень та ребер військового витягли уламки. Деякі ще досі залишилися у тілі. Нині лікування триває у Вінниці. Попереду ще одна операція на вусі, пошкодженому вибуховою хвилею.
Протезування Василь проходитиме у львівському центрі Superhumans. Суспільному розповів, хоче якнайшвидше повернутися до активного життя. Щодня займається фізичними вправами, скільки дозволяє стан здоров’я.
Після пережитого Василь почав малювати. На аркушах зображує окопи, дрони, позиції.
“Я не художник. Але малюю для себе. Щоб не забути. Хто розуміє — той зрозуміє”, — сказав Василь.
Після реабілітації мріє піднятися на Хустський замок у рідному місті. Вірить, що сила України — у волі та незламності її захисників.
“Таких, як наші хлопці, більше ніде нема. Це козаки. Я бачив це на фронті щодня — воля, яку неможливо зламати”, — сказав військовий.
