Івану Юрійовичу Петровцію 22 травня ц.р. виповнилося б 80 років. Але він до цих прекрасних літ не дожив, помер у Осої, що на Іршавщині, 1 січня 2016 року. Ховали його 2 числа – за участі великої кількості односельців, творчої громадськості з усієї області.
У день народження, на могилу видатного закарпатського літератора, перекладача, поета прийшли вшанувати пам’ять про нього знайомі і друзі.
Заступник міського голови Іршавської ТГ Іван Васильцюн, земляк поета, начальник Берегівського МУВГ Василь Турянин та журналіст Михайло Ісак запалили лампадки на могилі Івана Юрійовича, помолилися за упокій душі земляка.
ДОВІДКА
Іван Петровцій народився 22 травня 1945 р. в селі Осій на Іршавщині. Вніс вагомий вклад в українську та світову літературу. Він автор поетичних книжок “Знак весни”, “Карпатське літо”, “Жовтень – осені свічадо”, “Зимові зошити”, збірки віршів для дітей “Софійка і весна”, роману-детективу “Мануміссіо, або Хроніка урмезійовських убивств”, який видав у співавторстві із дружиною Валентиною Петровцій. У 1992 році видав поезії окремою книжкою “Ріка року”, а в 1994 року – “Діалектарій, або ж мила книжечка русинської бесіди у віршах”. Окремі вірші Івана Петровція перекладені угорською, німецькою, чеською, калмицькою і російською мовами. Поет удостоєний багатьох всеукраїнських і міжнародних премій.
У перекладі Івана Петровція з угорської мови вийшла збірка поезій Кароя Балли “Речитативи”, збірник “Угорські народні пісні”, історичний роман Гейзи Гардонія “Зірки Егера”, книга казок Клари Біхарі “Золотоносне дерево”.
У співдружності з композитором, земляком народним артистом України Іваном Поповичем написав понад два десятки пісень, чимало з яких виходили окремими платівками, а пісня “Про Осій” облетіла майже весь світ. Іван Петровцій був делегатом Першого Конгресу Міжнародної Асоціації Україністів та Першого Конгресу Русинів (Чехія).
